Ужгород, сакури, любов

2017-04-18 03.05.02 1

Трохи менш, ніж два роки тому я вже писала про Ужгород, який не сакурами єдиними цікавий. А цього року припекло мені приїхати туди на ці славнозвісні сакури і я дуже рада, що послухала себе, не поспішала з купівлею квитків, тому в останній момент підлаштувалася під цвітіння. Через теплий березень сакури почали цвісти швидше, ніж зазвичай. Традиційно це кінець квітня, а тут вже після 10 квітня у інстаграмі за хештегом uzhgorod почали з’являтися фото цвіту. Субота перед Паскою стала єдиним варіантом, щоб застати сакури у повному розквіті.Read More »

Ґданськ вересневий

P60911-154338
Ми вже почали готуватися до нової відпустки, а про минулорічну я так і не написала, хоч розповісти є що. Тому для перших весняних днів, у яких є тепло, але дуже бракує кольору, яскраві кольори Ґданська – те, що треба. Ми приїхали туди вже після Закопаного і Кракова, але захотілося мені чомусь почати з нього, буде така розповідь трошки задом наперед. Вйо!Read More »

Здорове харчування: четвертий старт!

2017-02-12 06.53

Прогортала свій блог і зрозуміла, що кожні 6-9 місяців я пишу пост про те, яке кльове здорове харчування, а потім повільно сповзаю у прірву, де на мене вже чекають мої персональні монстри – еклери, тортики й магазинне печиво. Кому цікаво, пост номер раз, дватри. І от настав час для нового такого посту. Хочу зробити його мотивуючим, попри все оце вищенаписане. Бо навіть коли ти щоразу повертаєшся на старт, в тебе вже є певні висновки й досвід, які одного разу допоможуть таки дістатися фінішу.Read More »

5 книг січня

Ось вже на носі кінець лютого, а у мене січневі книжки не показані. Всі абсолютно різні тематично, об’єднує їх тільки паперовий формат. Останніми місяцями майже не читаю електронних книг, стільки цікавого мене чекає на папері. Може серед цих книг щось чекає і вас, тому вперед 🙂

2017-02-05 03

“Природа всіх речей” Елізабет Гілберт

Ця книга привабила мене своєю обкладинкою. Анотації і описи я рідко читаю – не люблю спойлерів. Тому те, що дія відбувається у ХІХ столітті, мене трошки здивувало, думала, буде щось сучасніше, як “Їсти, молитися, любити”. Головна героїня Алма Віттекер – єдина дочка рослинного магната Гентрі Віттекера, науковець-ботанік, якій класно вдається розуміти рослин, але дуже погано – інших людей. Перші 500 сторінок дія тягнеться дуже повільно – там і про теми гендерної рівності, і про любов, хоч і специфічну, і про історію трошки, ну і ботаніка, звісно. Я у школі ботаніки не любила страшно, то дуже важко мені йшло. А ось остання третина книжки перекреслила усе моє погане враження і я залишилася в захваті. Бо почалися подорожі, стилізація під історичну дійсність, і, як на мене, дуже вдала й роздуми на тему людської еволюції, альтруїзму, природи всіх людей. У цей момент я взяла до рук олівець – захотілося запам’ятати усі ці цінні думки. Глибока, вартісна книжка і чудове занурення в атмосферу, хоч я і не фанат ботаніки:)Read More »

Мій бірюзовий 2017-й

IMG_20161223_132324_137
Я люблю планувати своє життя й водночас боюся планерів. Бо мої плани вміють розростатися буйним цвітом і привалювати мене зверху так, що ледве дихаю. А якщо не планую, то просто сиджу у теплому болітці і нікуди не рухаюся. Тому між зливою планів, які нагадують маленькі цеглинки і вітром в голові вибираю перше.Read More »

Екранізації-2017, яких я чекаю

У цьому записі я спочатку хотіла зібрати книжки, які хочу прочитати до перегляду екранізацій, а в процесі вийшло, що тут більше фільмів і серіалів, які я хочу подивитися, бо лінуюся читати книжки 😉 У списку назва книжки і автор, а посилання на фільм чи серіал. Може і вам щось з цього буде цікаве, чекаю також доповнень, бо точно щось забула.

mv5botvhmwy0m2mtm2nhmi00mwm5lwe4mtetyjbmnmi0otqyywy3xkeyxkfqcgdeqxvyndcxnzu3mte-_v1_

1. Моя кузина Рейчел Дафни Дю Морьє. Одна із тих книг, де все відбувається у головах людей, але яка інтрига, як захоплює сюжет! Сподіваюся, фільм вийде достойним книжки. Поки радує акторський склад – Рейчел Вайс, Сем Клафлін, Холідей Грейнджер. Read More »

2016, підсумки

IMG_20160906_154620.jpg

Це був нелегкий, але приємний рік. Так я собі думаю, гортаючи свій інстаграм і от десь тепер усвідомлюючи, навіщо веду його так детально. Але якщо так задуматися, то 2016-й все-таки більш приємний – здається, я трохи навчилася цінувати те, що в мене є. Або це говорить замість мене шампанське;)

З найважливіших речей з нами стався переїзд у нашу квартиру, третій кіт і перший закордон. Про квартиру можу багато говорити, але й так думаю все зрозуміло. Найважливіше, що пов’язане з нею  – у мене нарешті почали формуватися побутові звички не кимось нав’язані, а свої, мені комфортні. Це певно найкрутіший наслідок власної житлової площі. Ну і наш кіт Тайфун – батьки б третього не витримали, ще й такого шкодливого. Я ніколи не вірила, що руді коти найнагліші і найвредніші. Тепер вірю, хоч нам трапився всього-на-всього рудий з білим. А перший закордон ще як слід не задокументований тут – бо як одразу не напишеш, то потім важко себе змусити всі враження докупи зібрати. Це була проста і водночас непроста Польща – багато нюансів, пов’язаних зі здоров’ям. Але Татри мене покорили і я рада, що побачила їх.

Тепер по пунктах, про всяке моє. Вдалося завершити читацький челендж на goodreads, 45 книг у моїй уявній корзині. Минулого року 60-ку я не стягнула і мене це пригнітило. Цього взяла себе в руки – і останні 24 дні напружено читала. Дуже мене це змотивувало надалі – таки правда виконані цілі діють на нас позитивно.

В’язання цього року давалося тяжко через брак часу, який я в принципі сама собі придумала. Але у грудні 2016-го я в’яжу класичними виворотними без вивертання мозку, обожнюю меджік-луп, подружилася нарешті з ажурами, навчилася вкорочених рядів, з регланом поки на “ви”, але принаймні більш-менш розумію, що і до чого, ну і багато інших дрібних вмінь і знань, які прийшли за цей рік. І розуміння, чим хочу займатися далі -думаю, це чогось вартує.

Подорожі. Їх трохи було крім Польщі  і ще однієї Польщі у листопаді. Пилипець, Шацькі озера,  двічі Франківськ, Ворохта, Чортків, навіть Київ. Хочу у 2017 таких маленьких мандрівок більше, бо люблю їх.

Здорове харчування цього року як тільки не стрибало. І це певно єдиний пункт, яким я не задоволена у 2016-му. Трохи бракувало мені мотивації триматися з ним, багато спокус, мало сили волі, але найголовніша штука, яку я зрозуміла за цей рік обжирання всіляким некорисним – корисне я їм не стільки тому, що воно корисне, а тому, що смачне. Усі ці сироїдні тортики, фалафелі, тофу, авокадо і так далі. Справа у системності й моїй (без)організованості – якби у мене був персональний кухар, це б кардинально змінило ситуацію;) Але цього року я обирала довше поспати зранку, ніж зібрати собі обід на роботу і зробити мигдалеве молоко. І ця зламана система потребує ремонту, бо моє бажання їсти нормальну їжу нікуди не зникло.

Ось так коротко, певно багато забула, в основному якісь душевні метання, але у кінці року я в дивовижній гармонії з собою, хоч і не встигаю всього запланованого – і хочеться вірити, що це таки не шампанське:)