“Дивовижні створіння” Трейсі Шевальє

Screenshot_25

Одного дня гугл зустрів мене зранку отаким дудлом –  215 років від дня народження Мері Еннінг – фактично першої жінки-палеонтолога. Вікі розповіла, що є белетризована біографія Мері, яку написала Трейсі Шевальє. Але першим моїм поривом прочитати книжку стала не сама постать Мері, а місце дії – Лайм-Ріджис. “Коханка французького лейтенанта” – моя улюблена книга і події там відбуваються у тому числі й у Лайм-Ріджисі. Захотілося знову відчути атмосферу маленького британського містечка біля моря, та й загалом я люблю усі ці історії з неспішним існуванням і простими розвагами, які мали люди до настання науково-технічної революції.


От власне Лайм-Ріджис зараз і Кобб – величезна кам’яна дамба.lym1big

remarkable creatures

Одразу скажу – книжка чудова. Цікава зав’язка – у Мері в дитинстві влучила блискавка, але вона вижила і можливо, саме той розряд запалив у ній жагу до скам’янілостей.  Дуже добре витриманий баланс між науковістю і художньою складовою. Палеонтологічні терміни і описи пошуку скам’янілостей не знуджують, навпаки – на них зав’язано одну із загадок книжки: спочатку Мері знаходить скам’янілий скелет тварини, яку вважає крокодилом і разом з нею читач з часом дізнається, що то був зовсім не крокодил, а інша, доісторична істота, але не буду спойлити)

Загалом, сама Трейсі Шевальє наприкінці пише, що у книжці події з життя Мері дещо згущені і не все, що описано, справді відбувалося. Але на те це й белетризована біографія – залишається дуже приємне враження і бажання читати ще щось подібне – коли і цікаво, і корисно  і головне – атмосферно, ніби сам побував у Лайм-Ріджисі і позбирав разом з Мері белемніти і амоніти. Схожі відчуття були, коли прочитала “Жажду жизни” Ірвінга Стоуна про Ван Гога.

1024Мері Еннінг за життя не визнавали як науковця, як палеонтолога (хоча, здається, тоді такого слова й не було), її взагалі довго ігнорили, як і всіх жінок, які пробували займатися чимось нежіночим. Елізабет Філпот, ще одна героїня роману, яка дружить з Мері і збирає скам’янілих риб, з цим часто стикалася і ще одна тема книжки – це жіноча емансипація. Наприклад, важко уявити, як леді могла боятися вийти з дому сама, без супроводу чоловіка чи подруг, і якщо виходила таки, на неї дивилися осудливо, але так було.

Цікаво і те, як люди у 19 столітті ще якось пробували примирити між собою науку і Біблію. Наприклад, трактували шість днів творіння світу не як власне дні, а шість епох, під час яких формувалися різні земні породи. Або вважали, що скам’янілі рештки тварин, які вони знаходять, залишилися після Великого Потопу. Але до теорії Дарвіна тут вже рукою подати і в книжці дуже добре показано ґрунт, на якому визрівали суперечності між наукою і церквою.

Раджу до прочитання тим хто любить: атмосферу маленьких містечок, англійськість (так-так, я отримую  задоволення від опису усіх цих ритуалів спілкування, якими люди колись забивали собі голову)), біографії і про науку, але щоб не дуже замудро)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s