Кінолипень

За час відпустки подивилася трохи нового кіна, по-своєму сподобалося все, тому шматки кіновражень залишу тут.

“Les beaux jours” /Кращі дні попереду/, 2013

Les beaux jours Французам якось завжди вдається знімати будь-які фільми легкими, навіть на важкі теми зрад, старості і розчарування. У цьому кіно героїня Фанні Ардан шукає свою другу молодість – крутить роман з молодшим від неї чоловіком, зраджує законному, робить усілякі дурниці, почувається щасливою і врешті закінчення цього всього теж легке – але без спойлерів. Немає того гнітючого враження, що життя у 60 вже закінчилося, що це фільм про старість. Навпаки, пробуджує відчуття новизни і бажання брати від життя найбільше – навіть якщо тобі всього 25. І трошки заздрості – хочеться бути такою ж у 60, як Фанні Ардан, вона з тих жінок, які з віком благороднішають. Рекомендую для відчуття легкості всередині і розуміння, що життя триває:)

“Night Train to Lisbon” /Нічний поїзд до Лісабона/, 2013

Night Train to LisbonХоча головний у цьому фільмі аж ніяк не Лісабон, але кольорові будинки і бруковані вулички, які круто пнуться вгору, мене зачарували – бажання поїхати в Лісабон було головною емоцією, коли дивилася. Але сама історія теж цікава – професор Грегоріус рятує на мості дівчину, яка потім тікає і залишає йому книгу Амадео Праду, про якого він ніколи не чув, з квитком на нічний поїзд до Лісабона. А потім закрутилося – професор вирішує, що робота – це не так цікаво, як загадковий квиток і не менш загадковий автор книги і їде у Португалію. Історія динамічна, кінець справді непередбачуваний, принаймні для мене, а книжка Амадео і його тези про життя – це щось дуже близьке мені, так, як би самій хотілося жити. Рекомендую тим, хто любить фільми про літературу, красиві міста і пошуки себе.

“Kill Your Darlings” /Убий своїх коханих/, 2013

Kill Your DarlingsНові ролі Редкліфа все більше витісняють з моєї голови його сприйняття як Гаррі Поттера. І навіть не самі ролі, а фільми. Дууууже трешовий серіал “Записки юного лікаря” з конячою дозою чорного гумору, а тепер ще й оце кіно. Не шедеври, але притягують. Він тут грає роль Алена Гінзберга, одного з покоління поетів-бітників і розповідається історія його залежності і залежності ще одного мужчини, Девіда Камерера (Декстера, до речі, довго дивилася на те лице і не могла зрозуміти, де я його бачила, з бородою йому дуже ок:)) від такого собі інфантильного Люсьєна Карра. Трохи дивне кіно, але мені добре лягло на настрій – атмосфера свободи, ламання стереотипів у поезії і пошуки себе. Захотілося почитати вірші Гінзберга. Знову ж таки, історія для тих, хто любить навкололітературні фільми і кіна, де в кінці розповідають, що сталося в реальному житті з героями. Гомофобам не рекомендовано.

“The Grand Budapest Hotel” /Готель “Гранд Будапешт”/, 2014The Grand Budapest Hotel

Фільм-магніт, дивишся-відірватися не можеш, але як подумати – ну дурня ж:) Насправді глибокого змісту я не допетрала – і не знаю, чи треба його шукати. Головна насолода, яка тримає біля екрану – актори. Особливо кайфонула від ролі і вигляду Едрієна Броуді – трохи божевільного і невротичного спадкоємця. Навіть постарівший Джуд Лоу не викликає вже бажання плюватися на екран – нарешті від не косить під красавця, ура) Дивитися тим, хто любить, коли трохи трешняку і ніби казочка, а тут хрясь – і в екрані відрізані пальці. Такий собі казковий треш.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s