Чернівці: мандрівка одного дня

Чернівці зустріли мене густим і концентрованим туманом, він тримався над містом майже цілий день. Я приїхала у відрядження на невелику станцію Новоселиця, за 30 кілометрів від Чернівців. Будівля вокзалу там виявилася дуже красивою, побудованою ще 1905 року і занедбаною. Совєти свого часу перемалювати будинок з червоної цегли у білий, нині штукатурка пооблітала й полущилася. Цій старенькій і дещо готичній будівлі дуже пасував туман й голі осінні дерева. На стіні досі висить табличка, ще з часів союзу, про Джона Ріда, американського журналіста, який перетнув тут румунський кордон і проривався у Союз десь 1914-1917 роках. Потім таки приїхав сюди жити, а через рік, у 1920, помер від тифу.

IMG_20141117_153021 IMG_20141114_162008

Якраз перед поїздкою в Чернівці подивилася нарешті «Таку пізню, таку теплу осінь» з Іваном Миколайчуком – і теж ця тема втечі, у трохи іншій інтерпретації. З Канади приїжджають дід з внучкою – ще на початку століття чоловік покинув Буковину і тепер нарешті приїхав, але майже сліпий. Такий щемливий фільм – про те, чого уже нема. Буковина, вся у вишиванках, з вечорницями, полив’яним посудом і ліжниками на старих дерев’яних лавах. Тоді, коли це знімали, воно все було лиш красивою декорацією, за якою ховалося справжнє обличчя радянщини. Нині цього всього вже майже немає – у Новоселиці от найбільше пишаються тим, що тут народилася Софія Ротару. Уся автентика давно замкнена в музеях або перетворена на шароварщину. Досі згадую, як біля Свидовця ми ходили по бринзу до вівчарів. Хата була ще стара дерев’яна, з діркою посередині, в якій палахкотів вогонь. Ліжники з традиційним гуцульським візерунком, відра з молоком, сир, на вулиці товклися вівці й два великі білі пси. Це для мене була справжня подорож у минуле.

IMG_20141111_153311 IMG_20141111_132639

У Чернівцях я мала ще трохи часу, мене підвезли до університету. Там я довго чекала на екскурсовода, але так і не дочекалася. Роздивлялася колишню резиденцію буковинського митрополита зовні, теж закутану в туман – їй дуже пасувала така погода і осіння пора року. Відразу виникали асоціації з Хогвартсом, легко було уявити картину з Гладкою Пані на мозаїчних стінах, привидів у коридорах університету або святкову вечерю, із промовою Дамблдора і різними смаколиками на довгих столах. І студенти такі різні – я слухала, як вони говорять, певно то була румунська або молдавська, українську чула раз через раз.

IMG_20141117_152223 IMG_20141111_142941

Марися Рудська підказала, що у Чернівцях є «Найкраща кав’ярня на розі Університетської і Сковороди» – й вона таки справді найкраща. Бельгійські вафлі м’які і великі, і дуже смачні, чай цікавий і “з вогником”, млинець з тунцем теж нямка. Приємна атмосфера, книжки і листівки, які можна тут же й купити, постір буквально просякнутий літературою.

IMG_20141117_145547 IMG_20141117_145816

А потім я йшла крутою вулицею вниз, до вокзалу, роздивлялася будинки і котів, милувалася осінню, збирала листя на пам’ять. Завжди, коли гуляю незнайомим містом, думаю, що недостатньо знаю своє. Навіть вулиці у районі не всі пам’ятаю. А це добре, коли можна спитати перехожого, куди йти, і він підкаже. Люди у великих містах часто радять сісти на транспорт – навіть якщо там зупинку їхати. Для мене щось таке сказати туристу, якщо він сам не спитає – моветон. Краще дати людині ту інформацію, якої вона хоче, а не повчати як краще. У Чернівцях дуже класний спуск від університету, стрімкий і звивистий, дорогою трапляються майже справжні замки, а не всі можуть розповісти, як туди вийти. Майже біля самого вокзалу стоїть вагончик і це значить, що скоро в дорогу.

IMG_20141111_154421 IMG_20141117_152851

Вперше в Чернівцях я була на новий рік, там було святково і морозно, ми їли у піцерії і гуляли центром. Тепер до колекції вражень додалися ще Чернівці туманні. І навіть коли у подорожі є якісь не завжди приємні моменти – я от замерзла страшенно й трохи злилася на себе, що не вдягнулася тепліше, нехай загальний тон задають приємні речі. Зрештою, потім я добре загрілася в потязі – дуже тішилася, що взяла квиток у купе, закуталася в коцик і читала книжку. Пані, яка їхала зі мною, пригостила мандаринкою, а у Львові на вокзалі зустрів коханий чоловік.

Advertisements

4 thoughts on “Чернівці: мандрівка одного дня

    • ох, я от задумалася – на мій смак, туман всім пасує, правда таким от архітектурно вишуканим як Львів чи Чернівці – особливо)

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s