Львів, який я люблю: навколо вулиці Коновальця

DSC_6462+
Прогулянка улюбленим районом вулиці Коновальця у пору юної весни дарує багато свіжих вражень. Одне з них – цвітіння крокусів і пролісків. Їх можна знайти, якщо уважно позазирати у квітнички, які примостилися майже біля кожного будинку. Я давно хотіла побачити, а тим більше сфотографувати крокуси десь у місті, і трапилися вони мені випадково, під час прогулянки з чоловіком. Тому наступного дня, замість сидіти вдома за комп’ютером, я пішла втілювати одразу два пункти у списку насущному – повертатися до фотоапаратних світлин і полювати на крокуси.

DSC_6362+
А першими зустрілися підсніжники (підказали мені, що то білоцвіт). Ці квіти ростуть біля багатьох будинків, але не скрізь – таким густим гуртом.

DSC_6486+

А далі звертаємо на бічну і відчиняємо обвиту плющем хвірточку, яка веде у чарівний сад.

DSC_6437+

На цьому маленькому клаптику землі крокусів насипано дуже багато, тому назву вулиці навмисно не писатиму. Мої читачі люди порядні, але раптом зазирне хтось не той – а я ще хочу прийти туди на вихідних, подивитися, як квіти розкриваються і підставляють свої жовті серцевинки сонцю.

DSC_6411+

То був якраз час, коли сонце вже готувалося йти спати і наостанок пестило крокуси своїми останніми промінцями. Цей час доби для фотографії люблю найбільше.

DSC_6472+

Ті, хто добре знає район, можуть упізнати місце за плющем і отаким характерним віконцем в будинку) А хто не знає – до вихідних ще маєте час, можу провести міні-екскурсію чи просто підкажу, куди йти, але приватно;)

DSC_6532+

Барельєфи на стінах – одна з найцікавіших деталей оздоблення будинків. Не знаю, що символізує це лице у будинку на куті Кременецької, але додає родзинки, особливо коли розглядати через гілля.

DSC_6520+

Зустріла по дорозі ще отакого, поцілованого сонцем пухнастого.

DSC_6545+

То мені сподобався колір, насичений, глибокий, один з улюблених.

DSC_6528+

Хвостатий був у гуморі – я просто вдесяте його кицькала, щоб сфотографувати, а він постійно вівся і йшов гладитися – ще не бачила такого небайдужого кота. Більшість після другого “киць-киць” продовжує займатися своїми котячими справами.

DSC_6497+

Жовтих крокусів знайшлося тільки двійко – але які ж красені! Цих хлопців майже неможливо пропустити, хоч і ховаються в сухоцвіті, та колір їх видає.

DSC_6376+

Останні промені – для підсніжників (білоцвіту), вони вже готуються до ночі.

DSC_6399+

І трохи осені насамкінець – вона не відпускає і її можна знайти навіть у весняному місті. Цим записом починаю серію постів про “Львів, який я люблю”. Мій задум – показати місця, де мені подобається бувати і  які роблять місто цікавим не лише завдяки його центральній частині. Писатиму, як матиму матеріал і натхнення, але початок мені подобається, скажу вам по секрету і нескромно ^_^

Advertisements

7 thoughts on “Львів, який я люблю: навколо вулиці Коновальця

  1. Ви маєте талант і в сірості знаходити кольори 🙂 чесно кажучи, щойно зайшла в ваш блог знову спеціально, щоб послухати музику, яку ви рекомендуєте 🙂

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s