Здорове харчування: коли обмеження перестають бути досягненням

DSC_6714+

Я думаю, багато хто мріє харчуватися здоровіше і корисніше. Щодня їсти салати із зелені уприкуску з кіноа, запивати свіжим смузі й на десерт – корисні солодощі без білого борошна. Чому ж тоді ці чарівні мантри, які ми собі проговорюємо і прокручуємо у голові, не працюють? Схоже, одна з головних причин – це те, що ми сприймаємо здорове харчування як досягнення, а не як звичну річ, яка має бути у житті.

Докорінно змінити свій раціон і зробити його здоровішим можна тоді, коли він справді дістане. І ніяких змушувань і вмовлянь, мотивація й бажання знайдуться. Це стане просто способом життя, не дієтою, яку мрієш пошвидше закінчити. Пам’ятаю, мій перший перехід до здорового способу харчування стався акурат після настання нового 2013 року. Так вийшло не тому, що я нарешті вирішила почати нове життя з нового року/понеділка, просто надто дістало олів’є:/ І мені дійсно не хотілося торта 7 січня, перших місяців два я не їла смаженого, білого борошна, випічки, цукру й майонезів-кетчупів – політ був нормальний і загалом чудово себе почувала. Потім відмовилася від картоплі й макаронів, їла переважно крупи і овочі. За цей час встигла схуднути на 5 кілограм. А до весілля ще на два. Правда, такий ефект був, бо нічого солодшого за яблука я не їла – переживала за стан шкіри.

Тепер 2 кілограми повернулися. Попри те, що багато у чому я останній рік своє здорове харчування зраджую, і напихаюся солодким, піцою чи варениками, решта 5 залишених у минулому кілограм не повертаються. Зараз я знову маю бажання покращити свій раціон – думка, яка пульсувала протягом останніх кількох місяців, була: “Я забиваю свій організм сміттям”. І от я знову на цьому шляху, коли перестаєш щодня їсти тістечка, готуєш домашні солодощі, забуваєш про вареники, а магазинні цукерки твої очі просто перестають фіксувати. Я відчула, що зараз мені це по-справжньому треба, і знайшлися сили і сила волі, яку я ще від січня шукала.

Напишу тут деякі думки і корисні, на мою думку, поради щодо здорового харчування – не скажу, що для всіх стопроцентно вони правдиві чи працюють, для мене – так. А в інтернеті настільки багато різної інформації, що все ж тією, яка комусь стала у пригоді, є резон скористатися. Ну а для мене це буде своєрідний якір, який триматиме тут, у цьому місці, куди я нарешті знову прийшла.

DSC_6623

1.Дуже важливою, як на мене, є така річ як відчуття насичення і вміння розрізняти голод й бажання поїсти смачненького. Часто буває, що поїси, але чуєш, що хочеться ще. А тим часом шлунок холерично посилає мозкові сигнали: “Чувак, я вже напхався, скажи їй, хай перестане їсти!!”. Правда, поки ті сигнали дійдуть, можна ще встигнути напакувати кілька зайвих ложок. Відчуття ситості приходить згодом – мінімум хвилин за 10. Те саме зі смачненьким – маленька порція – це не завжди недостатньо. Ну і коли хочеться просто заморити черв’ячка, склянка води допоможе зрозуміти, чи то мозкові нудно, чи то справді шлункові голодно. У доповіді Дена Бютнера для конференції TED була розповідь про архіпелаг Окінава в Японії, де багато довгожителів. Їхня фішка – їсти з маленьких тарілочок і зупинятися тоді, коли ти відчуваєш, що на 80% наситився. Хороший підхід, як на мене.

2. Зосередження на процесі їжі, довге пережовування і невідволікання сприяють швидкому насиченню і усвідомленню, що ти вже наївся, ну і не дають переїсти. Правда, цю пораду я не завжди можу втілити практично – зранку їм вівсянку і зависаю у інстаграмі, ввечері можу залипнути з їжею і книжкою. Хоча більше, ніж є у тарілці, не з’їм, але підозрюю, що мозку в цей момент не надто прикольно працювати на два фронти.

3. Режим дня. Зранку – складні вуглеводи, в обід – білки+вуглеводи, ввечері – білки. Як на мене, хороший баланс, хоч у чистому вигляді його не завжди вдається дотримуватися. Зранку маю традиційну вівсянку з молоком і страждаю, коли доводиться часом робити її на воді. У дорослих бувають проблеми з засвоєнням лактози, у мене наче таких неприємностей не було і молоко засвоюється добре, тому не відмовляю собі. Але кому недобре від молока, його можна замінити мигдальним – це замочений на ніч у воді і зранку перемелений у блендері мигдаль. Час від часу роблю з ним смузі, смакує:)

4. Вода, смузі і соки. Вода кожен день у великих кількостях – це маст, і це навіть не обговорюється. Я от усе збираюся собі купити якусь симпатичну пляшку, щоб не користуватися бутликом від “Моршинської-спорт”, і вам раджу – нового пластику не треба буде купувати і красиву пляшку з собою приємно носити.

Вже згадане смузі – з мигдальним молоком (або зі звичайним чи кислим, йогуртом, ряжанкою…) змішуємо ягоди (чорниця, полуниця, ожина), можна банан і ложку меду. Виходить смакота і досить ситний перекус.

Що ж до соків, то я страшенно люблю овочево-фруктові зелені соки пити зранку до їжі, але не певна, що як колишньому гастритнику, мені це можна, тому п’ю вдень, між прийомами їжі. Фаворит – буряк+імбир+шпинат+яблуко+лимон+морква.

5.Рік тому завдяки “Зеленим богиням” пройшла детокс – курс очищення організму, який допомагає позбавитися токсинів. Сам детокс триває тиждень, підготовка до нього – ще тиждень, і ще один тиждень треба повільно з нього виходити. У америках детокси дуже популярні, у нас теж вони набирають обертів, уже є свої скептики цієї справи. Але я ставлюся до нього позитивно – при правильному підході можна багато корисного взяти для свого організму. У тиждень підготовки ви відмовляєтеся від солодкого, чаю, кави, жирного м’яса. Під час самого детоксу не їсте червоних, оранжевих овочів і фруктів (полуниця, помідор, апельсини, мандарини тощо), зосереджуєтеся на зелені. Кращі друзі – авокадо, імбир, лимон, різноманітні трави, брокколі, цвітна капуста; хліб теж під забороною – пшеничне борошно містить білок глютен, який є токсичним; з круп дозволені гречка, вівсянка, кіноа, у них немає глютену; не можна молочки, алкоголю. Під час виходу з детоксу можна починати їсти по одному забороненому продукті в день. Крім того, є ще масажі, водичка з лимоном щоранку, для того, аби шлунок прокинувся (цю звичку я залишила собі, стараюся кожного ранку пити її), зарядка і легкість – справді прекрасна штука, яку цінуєш. І наприкінці детоксу не мрієш ні про які там цукерки чи інші смаколики, а насолоджуєшся відчуттям, що керуєш своїм тілом і у повній гармонії з ним.

Ну і – очищувати організм від токсинів можна постійно. Додавати до їжі клітковину або зерна льону, наприклад. Їсти менше рафінованих продуктів – білого цукру й борошна, соняшникової олії, більше цільнозернового хліба, оливкової, лляної, кунжутної олії й меду. Маленькі кроки – це теж рух.

6.М’ясо. Наприкінці грудня я вирішила його не їсти – просто захотілося, два місяці без нього минули швидко. Неймовірної легкості не відчувала, зате відчула, що такий спосіб життя мене цілком влаштовує. Я не м’ясоїд і у моєму раціоні була переважно курка, часом індик й зовсім мало свинини. Тепер залишилася риба – без неї я просто не можу й печінка, яку я дуже люблю, але у невеликих порціях, іноді – телятина, наприклад у смачному штруделі, від якого неможливо відмовитися. Але загалом нем’ясне життя – те, що мені потрібно.

7.Будь-які обмеження породжують спротив. Але їх завжди можна полегшити – в неділю з’їсти круасан з білого борошна чи запеченої у духовці картоплі. І зберігати баланс між кількістю круасанів і брокколі – а який саме, підкаже ваш організм. І все вийде:)

DSC_6677+

Ну і кілька інформаційних джерел, які, можливо, трохи допоможуть зорієнтуватися у світі їжі.

Книжка Мірей Гільяно “Чому француженки не гладшають” – це прекрасний приклад інтуїтивного харчування, яке зараз набирає обертів. Їсти можна все – треба тільки мати відчуття міри. Я писала свої враження у моєму жж, хто не бачив, велкам, та краще читайте саму Мірей. Хоча її часто звинувачують у примітивності – порадами пити багато води і рухатися нікого не здивуєш, але чому всім так важко почати це робити?:)

З тієї ж опери – книжка Памели Дракермен “Французьке вихованння”, про неї я теж писала. Не зовсім про їжу, але розділ про те, як у французьких садочках привчають до здорової їжі, мій улюблений. Маю паперову книгу, якщо хочете почитати, звертайтеся.

Також дуже подобаються статті Євгенії Кобиляцької на “Снобі” – такі маленькі підказки, які допомагають орієнтуватися у світі їжі. І, до речі, кого цікавить, вона не ватнік, що теж є плюсом – інакше я б її читати не змогла, навіть про їжу. Її можна знайти у Фейсбуці, також вона має свій сайт – гугл підкаже;) Також була дуже приємно здивована, що Олег Терн, який розробив систему “П’ятнашки”, українець і тішить, що теж адекватний. “П’ятнашки” – це не дієта, а стиль життя, у багатьох аспектах він мені близький.

Книга Вікторії Бутенко “Зелень для жизни” дуже хороша тим, що пояснює, що таке кислотність і лужність шлунку, як організм реагує на ті, чи інші речовини – пити зелені смузі ви можете й не почати, але нової інформації й знань про себе збільшиться. Писала вже про неї колись, але не втомлююсь рекомендувати.

Для тих, кого зацікавив детокс, є прекрасний сайт українського блогера Mom in cube-Вікторії Фальковської. І вона проводить детокси. Я слідкую за нею в інстаграмі, вона вміє заряджати бажанням харчуватися здорово, недавно відкрила в Одесі своє кафе – і це ще один з жменьки приводів нарешті туди поїхати, коли потепліє.

Буду рада вашим рекомендаціям, що ще хорошого можна почитати на тему здорового харчування, особливо якщо це книга, я завжди у пошуку хороших мотивуючих книг. І сподіваюся, мої думки будуть для вас корисними.

За натхнення до фото і створення колажу я дякую Julie Lee – можливо, це не найкорисніше в світі заняття, але воно приносить задоволення. І я дивлюся на ці яскраві фото, зроблені у такий похмурий сьогоднішній день, коли за вікном пролітає сніг, й не можу натішитися кольорам. А вже зовсім скоро цих кольорів стане ще більше. Весна – найкращий час для змін, кажу вам;)

Advertisements

10 thoughts on “Здорове харчування: коли обмеження перестають бути досягненням

  1. Дякую, цікаво) ще у гудрідз списала у тебе купу книжок, щойно почала читати Pollan “In defense of food”, потім поділюся враженнями:)
    А от Гільяно щось мені не пішла, бо задовбало те що кожне друге речення про те, який революційний і неймовірний її підхід… Причому не тільки на перших сторінках – прочитала сторінок 30, і постійно ця самореклама…

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s