Травневі резолюції для внутрішньої революції

Lily

Коли блогер на довгий час зникає зі свого блогерського престолу, потім він зазвичай повертається з розкаянням і обіцянками більше так не робити. Як добре, що я себе справжнім блогером не вважаю ^_^ І навіть якось трохи лякаюся цього слова, бо блогери – це тепер майже як фотографи – вони всюди, їх дедалі більшає, вони захоплюють світ, ааа! Тим не менш, вирішила оживити блог. Це справа тривала, бо ідей море, а реалізувати їх хочу так, аби перед собою було не соромно. Правда, як справжній блогер, який не знає, яку картинку вліпити, поставлю свій селфопортрет, зроблений на горі, коли заходило сонце, подобається він мені 🙂
Почну із запису про речі, які думаються кожного дня. Про зміни, звісно. Весна – і хочеться якось струснути з себе мох, який встиг за зиму нарости, і всередині, і зовні. Список цих змін я собі накатала такий, що записник від нього вже припух. Розкажу про найближчі до реалізації ідеї.

Ідея перша. Буду ходити на роботу пішки. У Львові останніх півроку тривала локальна боротьба між прихильниками встановлення пам’ятника Шептицькому і людьми, яким незрозуміло, для чого у такий час з місцевого бюджету викидати 32 млн грн, які мали піти на зміну транспортної розв’язки біля пам’ятника. І от поїхала я на день в Ужгород у відрядження, повертаюся, а на площі біля церкви Юра вже і дроти тролейбусні порізали, і дорогу перекрили. Словом, до останнього сподівалася, що нічого не буде, а тепер мої тролейбуси в центр не їздять, маршрутки набиті, та ще й по 4 гривні (теж повернувшись з Ужгорода, дізналася. Отак поїдь на день кудись, а в місті все встигне перевернутися з ніг на голову). Це була сумна і можливо нецікава передісторія, яку я невідомо нащо написала, але тепер вже будете знати. А весела історія полягатиме у тому, що взую я свої зручні кеди чи босоніжки (коли взую ті босоніжки, весна, га? ану скажи), у вухах гратиме щось хороше чи балакатиме аудіокнижка, і я неспішно йтиму 40 хвилин на роботу, не маринуватимуся у транспорті, особливо влітку, розглядатиму будинки по дорозі (шкода, що маю тільки 2 маршрути, якими можна дійти), ловитиму (тільки поглядом) котів і тішитимуся ранковій прохолоді (тішитимуся, літо, чуєш? ти ж прийдеш, правда?). На плечах матиму зручний рюкзак і складатиму серйозні плани, про які думати завжди боюся і відкладаю на потім, бо то треба забагато працювати мізками. Єдине, за чим шкодуватиму – це за читанням. Страшенно люблю читати у транспорті, навіть тих нещасних 10 хвилин, які мені їхати. Натомість складу хороший плейлист і знову почну регулярно слухати музику.

Ідея друга. Буду приділяти кожній справі свій час. Не знаю, як ви, а я люблю міцно вхопитися на раз за справ так із десять. І тягти їх на собі – ну а ви уявляєте, що виходить, якщо напхати торбу, наприклад, десятьма слоїками варення. Хай яке воно там смачне, хай як його хочеться донести, але коли тих слоїків забагато, далеко не заїдеш. Вихід один – тягати по одному і їсти теж по одному 😉 Якщо читати, то зосереджено і не перериватися, якщо гуляти, то не думати про роботу, якщо в’язати, то не відволікатися на інтернет. Для мене зразком такої монодіяльності є мої відрядження, коли я надовго їду кудись у поїзді. Я беру з собою книжку і в’язання, телефон мій швидко сідає і його вистачає лиш на трохи посидіти в інстаграмі, та й то, якщо є інтернет. Решту часу я займаюся чимось одним – накидую петлі під стук коліс або гортаю сторінки, всотуючи текст. Мій найпродуктивніший час.

Ідея третя. Буду бігати на стадіоні. Бігати я люблю і відчуваю, як моя витривалість росте навіть після кількох тренувань. Це чудовий спосіб трохи повитрушувати з голови зайве, а може й з тіла теж) А ще це спорт, який не вимагає тренера, заняття в гурті й повторювання за кимось – з тим всім мені важко подружитися. Єдине – некомфортно, коли холодно, і нарешті є сяке-таке тепло, можна починати. Довго сумнівалася, чи писати взагалі цей пункт, чи ні, бо бігати – то зараз такий самий мейнстрім, як йога, цією ідеєю нікого не здивуєш і важко сказати щось нове. Ну хіба якщо ти – Харукі Муракамі й написав книжку “Про що я говорю, коли говорю про біг”, і це не посібник про те, як правильно бігати, а есенція самої ідеї бігу. На мою скромну думку, принаймні.

Ідея четверта. Не буду показувати те, чого немає. Оцим конструюванням дійсності зараз хворіють якщо не всі, то більшість з нас. Я дуже люблю інстаграм і живу там найбільше з усіх моїх (двох) соцмереж. Але часто сама грішу тим, що перед фотографуванням, яке триває хвилину, півгодини розкладаю речі до знимки. І попри те, що все має бути красивим й естетичним (а це генеральна ідея мого світу), хочеться, щоб все було і правдивим, життєвим. Можливо, прикрашеним зовсім трошки, але зі змістом, ідеєю і може навіть підтекстом. Не пустим, не просто картинкою, за якою нічого немає. Поки що згрубша я задоволена тим, як виглядає, приміром, моє інстаграмне життя, хоч може часами воно видається солодкаво-одноманітним. Їжа, в’язання, прогулянки, книжки, кицька, ми, стає трохи приторно і забагато. Зупинитися, замість вивішення фото взяти до рук книжку, кілька днів відпочити від знимкування самій і дати спокій телефону, а потім далі насолоджуватися зберіганням приємних моментів. Бо не може бути постійно солодко.

Ідея п’ята. Не буду пропускати сезонних продуктів. Буває у мене таке загострення, приміром, з баклажанами посеред зими. Надибую якусь збірку рецептів з баклажанів, стікаю слинками й вмираю від бажання приготувати, наприклад, рулетики з баклажанових плястерок з сиром і часником. А потім надходить сезон баклажанів, я купую їх раз чи два і згадую про всі ті свої мільйони ідеальних баклажанних рецептів десь так у грудні. Цього року планую якось зібрати принаймні з десяток рецептів на кожен з продуктів, які хочу не пропустити, і приготувати нарешті їх. З найбажаніших ідей – нав’ялити помідорів, випити кілька літрів різних коктейлів з полуницею і чорницею, приготувати пасту з аспарагусом і лисичками, як у франківській Fabbrica, ну і звісно рулетики з баклажанів, омномном.

DSC_5882+
Ідея шоста. Буду розвиватися у в’язанні. Коли тобі здається, що ти стоїш на місці, озирнись назад і побачиш, як далеко ти пройшов, навіть якщо пункт призначення досі уявляється космосом. Десь півтора роки тому я все ще нила про те, як складно не займатися усім хендмейдом підряд і зупинитися на чомусь одному. І ось зараз я на мить зупиняю час, і усвідомлюю: те, що здавалося мені нереальним (ну майже як вибрати із десятка різних тортів один, чогось у мене самі кулінарні асоціації%), тепер просто само собою здійснилося. Я зрозуміла, що в’язати мені подобається найбільше, це вид рукоділля, який, на мою думку, дає змогу створити багато власне практичних речей. Ну і розвиватися тут можна безкінечно – вчити нові візерунки, способи в’язання, тестувати різні типи пряжі, розширювати свій гардероб і створювати речі, які ніде не купиш, вигадувати поєднання кольорів, від яких внутрішній естет вмирає від щастя і мати у житті якусь мету, до чогось іти. І мені подобається те, яким я бачу цей шлях.

Отакі ідеї, не знаю, для чого вони вам, а я наївно продовжую вірити, що мені таке розписування розкладає плани у голові по шухлядках і поличках, якщо вони там взагалі є, ті полички в тій голові 🙂

Advertisements

6 thoughts on “Травневі резолюції для внутрішньої революції

  1. оооо, сезонні продукти, то і моя біда 🙂 я навіть вирішила зробити собі календарик із сезонними продуктами, бо вже роки три я намагаюсь законсервувати вишні на вареники, але згадую про них десь у липні))

    Подобається

  2. Які чудові ідеї. Деякі дуже близькі. Шкода, що до роботи пішки мені не дійти так просто 🙂
    А щодо сезонних дачних овочів-фруктів – раптом зрозуміла, що маючи кілька грядок, цей момент стає простішим. Бо ж коли вишні над головою чи полунички у траві – забути про сезон просто нереально.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s