Найкращі ліки від усіх недуг — солона вода. Піт, сльози і море…

2015-09-03 06.23.03 1

…Писала Карен Бліксен. Зі сльозами, на щастя, нам не по дорозі, піт поки що теж не у грі, а от море, як гомеопатичний засіб, ми наприкінці літа (а точніше на початку осені) таки встигли прийняти. От буває так, що тобі різко бажається моря. Хоч ти його і не надто любиш, а захцянка є захцянка. У моєму (і нашому зрештою теж) випадку важливо було потрапити на море, де не вмреш від спеки з самого ранку і де мало людей, бо ми холодні, як риби, мізантропи:)

2015-08-30 02.50.13 1
Вересень видавався прекрасним варіантом, ще тепло, але вже не спекотно. А от про локацію думали довго. Врешті мені згадалася назва – Кароліно-Бугаз. Є такі слова, від звучання яких тобі робиться приємно і ти взагалі дивуєшся, як вони такі химерні з’явилися. Ця назва з того ж розряду і жила вона у моїй голові до пори до часу, аж поки ми не вивалилися з одеської електрички на перон станції Кароліно-Бугаз. Навколо – типове село, але ти знаєш, що десь там за кількадесят метрів воно закінчується і починається море, бо бачив його з вікна електрички. У такі моменти намагаєшся з’єднати у своїй голові воєдино плоску географічну карту й багатовимірний простір, ввімкнути внутрішній компас – захід-схід-північ-південь це не завжди ліво-право-верх-низ, як на карті:)

2015-08-31 01.27
Море було тепле, трохи щедре на водорості і медузи, “хвилююче” і вітряне. Сонце майже лагідне, хоч бували моменти абсолютно літньої спеки, але кондиціонер у кімнаті з ними по-лицарськи боровся. Найбільше тішила невелика кількість людей на пляжі – це вам не Крим, де о сьомій ранку вже треба бігти і займати місце, і тут пісооочок – галька це мій персональний відпочинковий жах. А ще смачна солодка кукурудза (у Львові на базарі не завжди можу потрафити купити саме таку), креветки, які я нарешті вирішила навчитися їсти (Я: а як їх взагалі їсти, ті креветки? Продавчиня: та берете і лузкаєте, як сємочки ^_^), ну і їжа духовна (обережно, алюзії!): взяла з собою Атланта, щоб нарешті розправив плечі і Умберто Еко, щоб надрукував свій Номер Нуль, а у номері Одержимо їздила Йоркширом з Рандольфом Генрі Падубом і Крістабель Ла Мотт. З в’язанням якось не склалося – море і книжка пара ідеальніша, ніж море і спиці:Р

2015-09-04 07.42.42 1

Ми знімали кімнатку у “Гостинному дворі” і лишилися незадоволені там лише однією річчю – терміново потрібен кіт, дуже бракує кота! Є, щоправда, пес, контактний і гладябельний, але за це може піти з вами на електричку – ми вже думали, заскочить у вагон і поїде у Білгород-Дністровський на екскурсію, так крутився біля нас.

2015-09-02 10.01.25 1Акерманську фортецю можу описати так: красиво, масштабно, дорого. Вхідний квиток – 40 гривень, серед атракцій всередині – прогулянка подвір’ям фортеці, розглядання табличок “По стенам ходить воспрещается!”, зазирання у заґратовані вікна, намагання видивитися шмат лиману у фортечних мурах та інші незабутні моменти. Насправді я розумію, заробляти вони тут мають змогу тільки на фортеці, тому ми майже не розчаровані. Тим більше, одну стіну без таблички таки знайшли, а потім ще одну і ще:) Дуже сподобався лиман, особливо у момент, коли ми їхали електричкою і по одну руку від нас блистіло море, а по іншу – вигравав синню лиман.

2015-09-05 05.41.02 1

Ну і відбулося у мене перше побачення з Одесою. Електричного розряду чи стріли в серце не сталося, хоч не було й протилежного – розчарування. Місто вражає своїм простором, після вузьких вулиць Львова – цієї приємної форми клаустрофобії, від якої всі ми, львовофіли, отримуємо кайф, у Одесі добре і вільно дихалося.

2015-09-05 05.40

Тут немає такої метушні, як у Києві (а крім того це субота була, спека, всі на морі), багато зелені, дуже багато красивих вуличних котиків, яких не хотілося обняти й плакати і поки що майже незвідана, але дуже магнетична, незвична архітектура. Нам з Одесою треба зустрітися ще раз восени, і я думаю, тоді все складеться. Хіба може ціни у голові не вкладуться, я приїхала у Львів і досі не можу припинити їсти ці наші дешеві еклери максимум за двадцять гривень%)

2015-09-04 07.53Навіть звичайна зміна навколишнього пейзажу йде на користь, куди б ти не подався – на море чи в гори (а я таки більше люблю гори, приїжджаю на море і згадую це!). Маленька дорога часом приносить великий рух згодом. Хоч це і не про цьогорічне море, а захотілося мені пофілософствувати на десерт. Файно було на морі і файно писати звіти за кілька тижнів, коли все нефайне мій жорсткий диск вже потер;)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s