Біле пузо, чорні лапи, лемурячий хвіст


DSC_8778

І звати це чудо Соніком. Влітку неподалік від дому у коморі для мітел знайшлося трійко кошенят, яких я взялася прилаштовувати. А потім хтось дуже “добрий” запхав між віконні рами у сусідньому будинку ще одне – його витягнули і малий сіроманець став членом котячої ватаги. Коли трьох перших я роздала, вирішила, що цього хлопця варто забрати до нас бодай на перетримку і вакцинацію, та й подобався він нам. А ще мені здалося, що у нього флегматичний характер, бо перший раз зловився легко, спокійно пережив візит до ветеринара і гарно позував для фото. Потім ми познайомилися ближче і я виявила, що таки здалося.

IMG_3330+

Звісно, наш білопузий сірошуб (як звучить!) дуже активне котеня – змагається зі шторами, лазить як мавпа по диванах, ганяє по хаті тенісну кульку, носить за собою у зубах губку і терзає її, ну і любить никатися. Один раз доникався – просидів сім годин у шухляді з шкарпетками, бо я не побачила, як він туди заліз і закрила його. До честі малого, не налюрив і видно весь той час спав, бо пищати почав тільки тоді, коли я його покликала.

IMG_3316+

Практично з перших днів він завоював наші серця. Це йому вдалося дуже просто. Бо нарешті у нас вдома з’явився кіт, який любить гладитися і починає муркотіти одразу, як до нього торкаєшся. Після років поруч з Родзинкою, яка у ліпшому випадку дасть провести по своїй шубі разів зо п’ять, а у гіршому вкусить, нашипить і втече, це було наче маленьке свято. Правда, з одним “але” – куди ж без них. Щоб погладити малого білопуза, спочатку його треба зловити. Тепер вже легше – Сонік звик і часто сам лізе на руки, або сиренить, вимагаючи гладження, особливо зранку, коли всі поспішають на роботу. Я навіть жартую, що був би він кицькою, назвали б Сиреною 🙂

IMG_3329+

У кого вдома був найбільший стрес від появи нового кота, то це у нашої Родзинки. Спочатку вона шипіла і тікала. Потім відскакувала як ошпарена, коли він до неї підбігав. А малий, схоже, не напився ще молока і намагався у перші дні її на це розвести. Тепер просто нейтралітет, правда їсть кицька досі на відстані або на балконі, бо знає, чим закінчиться то все: Сонік діловито так підходить і ні на що не зважаючи, починає їсти її курку чи рибу. От хто справжній альфа-самець 🙂 Ми вже аж переживаємо, що Родзинка не доїдає, бо відібрати своє вона навіть не намагається та й загалом звикла їсти меланхолійно й повільно. Щоправда, може це її навчить хоча б не телитися біля миски так довго, обнюхуючи її і обдумуючи якісь свої екзистенціальні котячі проблеми 🙂

IMG_3319+
Не перестаємо бавитися у гру “Знайти якнайбільше відмінностей між котами”. Поки виявили, що білопуз бачить себе у дзеркалі і цікавиться м’ячем на екрані – кицька, навіть якщо показати їй, уваги на це не зверне. А ще він смішно ходить, як собака, клапаючи кігтями по ламінату, ще не навчився втягувати 🙂 Ну а загалом можу сказати, що хоч котенята й милі, але я зрозуміла, що таки більше люблю, коли кіт уже дорослий – ти знаєш усі його звички і нички ;), він передбачуваний і він великий ^_^ Бо те мале таке дрібне, нема за що взятися 🙂

Advertisements

3 thoughts on “Біле пузо, чорні лапи, лемурячий хвіст

  1. Такий кумедний пестунчик Сонік. =) Щоразу, коли читаю такі позитивні історії, маю нав’язливу думку, що мені треба іще одного кота. Мій Нявчик має визначений час зранку та ввечері, коли його треба поносити і почухати за вушком, але я намовляю своїх ще на кота, який би дозволяв себе любити необмежено. хD

    Вподобано 1 особа

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s