Правила існують, щоб їх порушувати і робити висновки

DSC_8714

Мене зараз важко назвати зразком правильного харчування – у раціон постійно пролазять партизани-вафлі і шоколадки-розвідники, урочистою ходою марширує смажена відбивна у компанії з дерунами, залишаючи за собою жирні плями. А попереду свята, там і олів’є підтягнеться : ) Справді, перший раз перехід на правильну їжу дався мені досить легко. А от вдруге все не так просто – і справа не у кілограмах чи ще чомусь такому. Мені дійсно більше подобається їсти «живу» їжу. І напишу я собі (а вам може теж буде цікаво) трохи тих моментів, які спостерегла у процесі правильного і неправильного харчування.

1.Дуже часто ми хочемо з’їсти картинку, а не смак. Скільки разів я ловила себе на думці, що хочу купити якесь тістечко, бо воно красиво виглядає. А потім слухала себе і розуміла – їсти я його не дуже-то й хочу. Буває, звісно, такий стан затьмарення розуму, коли зефір у шоколаді ходить за тобою і не відстає, його справді хочеться. То треба собі часом і таке дозволяти, але разом з тим слухати, чи справді це те,що потрібно шлунку,а не очам.

2.Цукор – це занадто. Занадто солодко. Останнім часом почала помічати, що я, ласун зі стажем і генетичною схильністю до цього, не можу їсти магазинних солодощів, бо вони занадто приторні. Особливо це стосується всіляких печеньок в шоколаді, який насправді і не шоколад, а шоколадна маса, з якимись дикими підсолоджувачами, що вбивають смак повністю, залишаючи тільки противний присмак.

3.Їсти і читати/скролити стрічку новин/дивитися телевізор – погана ідея. Я помітила, що коли приділяєш увагу окремо прийому їжі, і краще наїдаєшся, і їжа здається смачнішою. Мозку в цей час не треба вирішувати, чи кидати йому основні сили на читання, чи на задоволення для шлунку. А ще це хороший перший крок до знищення у собі раба мультифункціональності, якими ми всі стали у цьому шаленому світі.

4.Правильне харчування пробуджує смакові рецептори і робить їх чутливішими. Тут та сама історія, що й з цукром: чимало продуктів дуже агресивні – вони своїм смаком перебивають решту складників. У салаті з майонезом я чую смак майонезу і більш нічого. У салаті з авокадо, твердим сиром і яйцем я насолоджуюся неагресивністю кожного із складників, а ще тішуся, що у такий салат навіть не треба додавати жодного жиру – авокадо врятує цей світ. І ще одне. Я страшенно люблю таке поєднання, як лате з тостами із житнього хліба, які намащені маслом і политі варенням. І часом мене так несе, що я можу їсти їх хоч щодня, але разом з тим дедалі менше відчувати смак. А якщо себе трохи стримувати, приміром раз чи два в тиждень балувати, то і смак улюблений залишається, і задоволення.

5.У нас немає нормальної вівсянки. Як я мрію побачити на полиці магазині пачку вівсянки, на якій напис: «Вівсянка НЕшвидкого приготування». Лише один раз випадково купила вівсяні пластівці «Терра», написано було, що вони плющені, і коли я їх просто запарила молоком, як роблю це завжди, вони не розм’якли повністю, а лишилися злегка твердими. Знаю, що багато хто любить м’яку дрібну вівсянку. Але я їм таку і дратуюся, що навіть пожувати нема що, лише ковтнути. Люблю відчувати смак і текстуру, продовжую пошуки своєї ідеальної вівсянки.

6.Мені подобається ідея їсти ті продукти, які притаманні нашому клімату. Наприклад, свого часу спробувала кіноа і не вразило воно мене абсолютно, зокрема й своєю ціною. А згодом заново відкрила для себе пшоно. Яка ж це смакота – пшоняна кашка з грибною підливкою! Взагалі, як людина, яка з дитинства ненавиділа гречку, досі дивуюся з себе, як я полюбила крупи: ) Але ми про інше. Попри те, що оцю ідею регіонального харчування я підтримую, з неї є винятки. І один з них – авокадо. Недавно у супермаркеті випадково купила своє перше повністю ідеальне авокадо – в міру м’яке, без чорних цяток і з шкіркою, яка легко чиститься. І вже по 14 гривень, а не по 40, як влітку. Пам’ятаю, коли вперше його спробувала, подумала, що більше ніколи не їстиму. А тепер купую часто, бо це справді унікальна штука, яка у канапках мені заміняє масло, а у салатах – заправку. Ну або банани – краще вже таке джерело швидких вуглеводів, ніж печенька-шоколадки, коли хочеться перекусити не вдома.

7.Зациклюватися – це завжди зле. Навіть на здоровому харчуванні. От зараз за мною ходять еклери – я трохи стрімаюся і підозріло на них озираюся, але купую час від часу. Бо нащо тоді все оце, якщо ти забороняєш собі купити еклер?)

На фото – яєчня з якимось особливим видом руколи, назву якого я не запам’ятала, тому якщо хтось знає, підкажіть. Бо вона набагато смачніша, ніж звичайна, і не така гірка. До слова, поки гуглила руколу, прочитала, що краще вибирати ту, яка має більші листочки – у них менше гіркоти. Дякую кеп, але я про це й не задумувалася насправді. І от яєчня – це, до речі, ще одна guilty pleasure, яку я собі дозволяю, бо дуже люблю, справді люблю її, а не її апетитний вигляд)

Advertisements

One thought on “Правила існують, щоб їх порушувати і робити висновки

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s