Еволюція творчості

У мене на харді є папка з кодовою назвою “Творчість”, куди зазирати можна лише людям з міцною психікою:) Там я зберігаю фото усіх моїх творчих “досягнень” за останні років 10. За цей час я спробувала себе певно у всіх найпопулярніших видах хендмейду: ліпила з полімерної глини, скрапила, вишивала нитками і бісером, розмальовувала горнята і одяг, в’язала гачком і спицями, хіба що тільд не шила – бо шиття майже ненавиджу і завжди страждаю, коли доводиться з ним мати справу. Частину творчого доробку (ТМ) можна подивитися у старій жежешечці, кому цікаво.

І останній рік, коли я тільки те й роблю, що в’яжу *”Ти шось в’яжеш, в’яжеш – а готових речей я не бачу” – (с) чоловік *, зловила себе на думці, що нарешті викристалізувалося те заняття, яке для мене справді важливе і яким я хочу займатися. Пам’ятаю, коли кілька років тому читала в Ореста Зуба про метод визначення пріорітетів і цілей, де треба було писати довжелезний список, а потім викидати з нього менш важливі речі, щоб залишити найголовніше, мені було дико уявити, що якісь із моїх суперважливих планів я можу просто отак взяти і викинути зі списку. А вийшло, що несуттєве відсіялося саме і зараз на в’язання я дивлюся як на перлину, яка утворилася з усього намитого піску – хоч, звісно, моїм в’язалкам до перлин ще дуууже далеко. Та й похвалитися стопроцентним виконанням всього запланованого у цьому напрямку я не можу. Але є плюси – я не розсіюю себе і знаю, що варто робити для досягнення цілей у цій справі. Лишається шукати на це час. Майже як питання-бліц у “Що?Де?Коли?” – перша половинка відповіді у нас є, лишається знайти другу.

Інший бік еволюції творчості – у тому, які саме речі хочеться робити. Свого часу папки на комп’ютері пухли від кілобайтів картинок, які я збирала з усіх усюд – для того, щоб у майбутньому обов’язково їх to-do. Коли тільки з’явився Pinterest, я захлиналася серед ідей, які гуляли там – мені обов’язково хотілося такий же беретик чи рукавички й собі. Звісно, цей багаж картинок тривалий час все ще залишався рожевими окулярами, крізь які я дивилася на свою рукотворчість і її майбутнє. А потім якось залізла у ті папки і видалила майже все. У Pinterest теж постійно підчищаю свої підбірки від речей, які вже не подобаються і нові піни додаю оказіонально й стихійно – коли шукаю щось конкретне. Гортати стрічку – це вже минуле. Здається, дорослішаю. Чужі прекрасні речі стають не сліпим прикладом для наслідування, а фундаментом, на якому я можу побудувати щось своє – вибрати для светра той чи інший візерунок, але свій крій чи використати вдале поєднання кольорів. Цей процес нагадує мені хорошу університетську освіту, яка не дає конкретних навичок й інструкцій до дій, а формує світогляд й загальну ерудованість. Звісно, залишаються ті речі, які мені й справді хочеться повторити “дослівно” – але їх вже не так багато.

З’являються думки про те, що можна робити щось своє, вигадувати з нуля, експериментувати наповну. У той період, коли я захоплювалася усім і одразу, були в мене речі, які прийшли до голови раптово, без жодних кальок й чужих схем. Досі їх люблю і вони серед тих, за які мені не соромно – ну хіба за рівень виконання: календар з символами кожного місяця, іграшкова кімната з полімерки, листівка з в’язаним букетом, кофри  для читалок. Тепер я усвідомила, як скучила за цим процесом абсолютної творчості, коли доводиться вигадувати хай навіть велосипед, але власний. Момент цілковитої творчості – це такий викид енергії і морепоколінство, що заради нього варто робити своє. І тому так багато зараз тих, хто започатковує стартапи- важко, неокупно, неясно, що буде далі, але аж преее. В якийсь момент я зловила себе на думці, що теж хочу, аби мене перло. Лишається рвати кігті у потрібному напрямку – домию вікна у квартирі, засвинючені ремонтом і вперед відрощувати й рвати ті кігті.mini 006.jpg

А картинку от вирішила цю стару поставити – 2011 рік, кімнатка одна з тих пилозбірників, які невідомо нащо робити, але кайфуєш і від процесу, і від результату неймовірно. Ця кімната на CD-диску – ще й історія про маленьку дівчинку родом із 90-х, яка завжди мріяла про красиві меблі для барбі і про свою квартиру. Зв’яжу усі на світі ідеальні кардигани, куплю дерев’яну поличку-будиночок і відірвуся наповну. Колись. А крісло-качалка, до речі, матеріалізувалося і схоже на синій диванчик крісло теж є) Тепер черга каміна :Р

 

 

Advertisements

One thought on “Еволюція творчості

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s