Марі Кондо “Викинь мотлох із життя!”

2016-07-09 04.17.35 1
Почнімо з того, що я обожнюю позбуватися зайвих речей. І коли ловлю за хвіст настрій провести розкопки у квартирі й не шкодую жодної, достойної викидання, штуки, почуваю себе як Брюс Всемогутній:) Напередодні переїзду від батьків до нашої квартири у мене були грандіозні плани викинути весь мотлох і почати історію свого життя з чистого листка й незабитих шаф. Вгадайте, чим це закінчилося? Під час переїзду свекруха жартома запитала, чи всі ці речі точно наші – може, ми прихопили ще й трохи сусідських?:) Мотлох, хоч і не в повному обсязі, переїхав з нами, освоївся і вже потроху починає розмножуватися і перти з шаф. Відчуваю, скоро мене знову накриє цунамі генерального викидання. Тому книжка Марі Кондо виявилася дуже в тему. Дякую Христині zhutext за позичений примірник. Я багато чула про цю книгу, не чекала, що там буде магічне заклинання проти бардаку, тому вона мене не розчарувала, але й не вразила. Як завжди, пишу у форматі плюсів і мінусів.

Ідеї, які сподобалися:

  • Міф про зберігання. “Хоча я і думала, що наводжу лад у своїй кімнаті, насправді я лише марнувала час, забираючи з поля зору те, що мені не потрібно” – пише Марі і це чиста правда. Доки речей забагато, порядку не буде. Думаю, вам знайоме відчуття, коли все розіпхано по коробках і шухлядах після прибирання, але щоб дістати що-небудь, треба пройти сім кіл пекла, знову вивернути півшафи або перетрусити всю шухляду, бо необхідна річ неодмінно лежить десь в глибині. У моєму ідеальному світі шафи напівпусті, а шухляди вільно закриваються. Майже реалізувала це в себе на кухні, але поки програю битву посуду з серії “раптом гості” у такій кількості, що у мене стільки людей вдома не поміститься 🙂
  • Викидати речі, які не тішать. Давно користуюся цим правилом. Життя непередбачуване і може легко підсунути негативні емоції. Нашо їх шукати ще й в речах: тримати у шафі красиву сукню, яка робить з тебе женщіну-булочку, наприклад? Правда, одяг я, власне, не викидаю, біля дому якраз недавно поставили контейнер для збору одягу, охохо, чекай мене!
  • Прибирати речі за категоріями, а не за кімнатами. Кльова, хоч і не нова ідея: наприклад, знести увесь одяг чи книжки в одне місце і там з ними жорстоко розправитися. Одразу буде видно, хто лишиться в живих.
  • Скручувати одяг як суші-роли – мабуть, найвідоміший лайфхак з цієї книжки, який давно інтернетом гуляє. Роблю так з колготками і це справді зручно. Ще є хороша ідея для таких сумкоманіяків, як я, зберігати одну сумку в іншій, щоб було видно ремінець. Теж давно й успішно користуюся.
  • Домашній одяг також має подобатися. До цього я давно дійшла сама, крізь терни маминої ощадливості – бо ж кожна стара футболка “на вихід” може стати домашньою! Але ні, я у це не граю. Речі, які мені не подобаються, не мусять бути в жодному з відділів шаф – навіть там, де лежить домашній одяг.
  • Коли-небудь означає ніколи. У батьків залишилися стоси університетських конспектів і ксероксів з предметів, які принесли мені найбільше користі. І я досі не можу змусити себе їх викинути. А раптом знадобляться, хоч я знаю, що не повернуся до них.

Ідеї, які не сподобалися:

  • Комоди замість вішаків. Марі вважає, що більшість речей треба зберігати як суші у комоді, і лише небагато – пальта, піджаки, сукні, дизайнерський одяг, – на вішаках у шафі. Я та людина, якій усе життя бракувало повноцінного відділу для висячого одягу у шафі (і вішалок!), тепер не можу натішитися, що маю де вішати свій одяг. Комода мені теж бракувало, тому він теж тішить, попереду купівля органайзерів у шухляди, до цих штучок мене тягне як магнітом. Але все-таки повісити одяг у шафу, де він вільно (!) розміщений – це для мене набагато легше й зручніше, ніж скручувати суші  🙂
  • Викидання речей бісило впродовж усієї книжки. Не знаю, може японцям, як і шведам, бракує свого сміття, тому можна з такою легкістю відправляти на смітник усе недостойне. Але екологічніше продати чи віддати туди, де ці речі потрібні.
  • Розмови з речами, будинками та іншими неживими предметами. Тут згадуємо, що японці синтоїсти, а всі предмети мають душу. І здається, що у цій культурі така практика не є чимось диким, а для мене питати шкарпетки, чи змучилися вони від компанії моїх ніг і дякувати, що класно зробили свою роботу – занадто.
  • Екзотична ідея брати постільну білизну, подушки й матраци на прокат, коли приїздять гості – О_о. Ідея викидати інструкції до приладів – туди ж. Я користуюся постійно, бо маю склероз і забуваю значення кнопок. Або маю забагато приладів:)
  • Ідея місця для кожної речі непогана, але Марі пише, що не мусить бути пустих місць, інакше там одразу ж починають розмножуватися речі, які забули віднести куди слід. Мій внутрішній фанат вільних просторів протестує проти ідеї, що всі поверхні мусять для чогось служити. Іноді полиця – це просто полиця, там коти люблять сидіти;)
  • Зберігати речі одного типу в одному місці, а не за місцем користування. З одного боку – правильно, бо уникаєш купівлі кількох однакових предметів, завжди знаючи, скільки в тебе вже є. З іншого – мені таки набагато зручніше, коли не треба бігати по усій квартирі за лійкою для вазонів і на кожному вікні вона своя, до прикладу.

Досі мене турбує питання зберігання інформації цифрової. Зокрема фотографій. Час від часу я порпаюся в архівах у пошуках фотографій до текстів у блог. Це процентів 10 корисних фото, але ніколи не знаєш, які саме з них знадобляться. А тим часом архів росте і дратує. Страшно уявити себе без цього свого нематеріального багатства – от як гавкне хард. І здається, що все це мені дійсно потрібне. Поки як вихід бачу чекати моменту знецінення нинішніх пріоритетів.

Насамкінець – про переклад і редагування. Не смертельно, якщо зважити, що це “Клуб Сімейного Дозвілля”, є русизми, є одруківки, є часом трохи замудро сформульований текст – тут не знаю, чи дерев’яний переклад чи автор так пише. Загалом ставлю цій книжці радше плюсик, бо я знову в темі очищення простору, яку я дуже люблю:)

Advertisements

9 thoughts on “Марі Кондо “Викинь мотлох із життя!”

  1. також дочитую цю книгу. я й раніше якось підсвідомо юзала деякі прийоми, але зараз особливо надихнулась і віднесла до урни просто гігантський пакет з одягом. Я обожнюю позбавлятись від непотрібу, тому що в такі моменти відчуваю, як буквально стає легше дихати.
    Також з іншого боку поглянула на купу книжоку від дідусів, які ніколи не читатиму. Таким чином, зібрала вже 5 мішків.
    Також маю свій метод. Позаяк останнім часом жила з бабцею, то, коли вагаюсь чи лишати річ, запитую себе чи хотіла б я її бачити у своїй власній квартирі. Переважно – відповідь “ні”.

    Стосовно цифрової інфи – також завжди шкода видаляти фото, але час від часу харди летять і це робиться автоматично, про що я сильно не жалкую)

    Вподобано 1 особа

    • От точно – викидання речей дуже терапевтичний процес!
      Оце я ж і думаю, що в той момент, коли полетить мій хард, я відчую щастя і сум водночас)

      Подобається

      • Дякую! Листівку купувала в “Є”, а на ній є ще адреса orner.com.ua, то там теж продаються.

        Подобається

  2. дякую за конспект! облизуюся на книжку, але _купувати_ посібник з _позбавлення_ речей – щось мене в цій схемі зупиняє )

    але не можу не спитати: там є поради про те, як позбавлятися сувенірів і всілякого милого надарованого непотребу? наразі в мене проблема номер 1…

    а щодо: “Не знаю, може японцям, як і шведам, бракує свого сміття, тому можна з такою легкістю відправляти на смітник усе недостойне”, – там у японців ще є інша, серйозніша, проблема – в них солідна криза перевиробництва, дефляція і всі супутні прєлєсці. тому їхню структуру споживання на такі країни, як наша, приміряти не дуже зручно

    Вподобано 1 особа

    • Хехе, тоді треба у електронці шукати) Але я такі книжки люблю паперові.
      Про сувеніри є – Марі каже, що вони відслужили своє у той момент, коли тобі їх дарували і ти відчула радість. І якщо вони не приносять тобі радості й надалі, а просто стоять, бо подаровані й шкода викинути, то саме час це зробити. Я, до слова, перед переїздом саме сувеніри повикидала, хоч у мене їх і небагато було. Таке полегшення!

      Вподобано 1 особа

      • ага, то десь я собі і міркувала, але ж треба ще зважитися! наскільки я знаю, моя мама, яка дуже любить викидати речі (от тільки включно із цінними для мене пам’ятками про дитинство – таке важко пробачити), все, що я по собі сумнівне залишила, давно повиносила. але просто жах бере, скільки в мене всякого назбиралося за роки життя в Києві…

        Подобається

      • у нас з мамою дзеркальна ситуація. там у книжці був епізод де дівчина назбирує кілька пакетів зі сміттям і лишає біля дверей, щоб винести. аж тут з’являється мама і починає у цих пакетах порпатися й витягувати цінне, на її думку, що вона собі залишить те все. я впізнала маму)) мені здається, головне все ж власний комфорт – якщо тобі речі на голову тиснуть, то викидати. але тільки свої))

        Вподобано 1 особа

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s