Думки навиворіт

_9812

Зрозуміла тут на днях, що скучила за форматом записів про надумане. Про якісь свої висновки, розуміння й відкриття. Часом пишу таке в інстаграмі і певно якраз до цих постів мені б найбільше хотілося читати якого-не якого коментаря. Як колись в жж. Зазвичай їх нема, то напишу тут, у блозі я просто значно менше чекаю цих от самих коментарів :Р

  • Зловила себе на думці, що нарешті навчилася у першу чергу враховувати свої інтереси. Була у мене така дивна риса – я могла зробити щось заради інших, навіть якщо мені ж гірше. Домовлялася про зустрічі у незручному місці, витрачала свій час на не свої справи, дарувала якісь речі, які мені теж були потрібні і т.д. Дурний альтруїзм, невідомо звідки взявся і чого до мене причепився, бо у більшості випадків я сама собі вигадувала його, ніхто нічого в мене не просив. Чи то з роками прийшло вміння ставити себе на перше місце, чи то люди сильно мене розчарували, але я тішуся цьому здоровому егоїзму. І намагаюся триматися такої лінії, поки виходить.
  • Знову пишу списки і навіть трохи їх виконую. Взагалі я людина-список, але був момент, коли планів стало забагато, а енергії і сил на виконання – по нулях. Я сильно в собі розчарувалася і закинула це діло, бо воно ще більше ятрило мою рану, яка в мене на місці самолюбства. Але з часом зрозуміла, що з таким ставленням я зовсім злінивію, бо не напишеш – не зробиш у моєму випадку. І почала знову писати. Причому одразу якісь глобальні лонглісти, з такими планами, які взагалі невідомо звідки у моїй голові взялися. Пішла розкупорка забитих ментальних пор і я знову постійно обнімаюся із записниками. Ще відчуваю прогрес із записуванням думок – як би я себе не переконувала, що запам’ятаю все, що думаю, потім розгублю їх неодмінно.
  • Писала один цікавий мені текст і  усвідомила, через які моменти я шалено люблю журналістику. Це не обов’язково саме процес, коли ти сідаєш і складаєш з окремих шматочків-слів цілий пазл-текст. Мені подобається вчитися, пізнавати нове, накопичувати всередині інформацію, щоб одного дня мати змогу свою ерудицію по темі вилити у текст. Так круто, коли факти, знання, навіть відчуття, які ти збирав, отримують практичну користь, грають у тексті в єдиній команді з іншими думками і надихають писати ще. Тому найкращі журналісти – це все-таки люди не зі спеціальною профільною освітою, а зі знаннями у певній галузі. Я таким похвалитися не можу, проте завжди є дорога до самовдосконалення і завжди є можливість вчитися, хай навіть усьому на світі, як це люблять робити справжні сканери, привіт Барбарі Шер!
  • Дві цитати, які мене зачепили і відображають мої нинішні думки. Оце часом буває про інстаграм:

Я столько времени и сил тратила на то, чтобы показывать, рассказывать и вываливать свою жизнь перед незнакомцами в соцсети, что не оставалось сил ее просто жить.

А з образою я нарешті розібралася і навчилася її висловлювати, щоб не було як тут. Не люблю міцних вин і міцних образ.

Обида как вино – чем больше ее держиш внутри, тем она крепче

  • У понеділок запланувала собі початок мого тижня нестримного читання, хочу ковтнути 5 книг. Подивимося, як воно вийде. Але вже повернулася до регулярного читання й це дуже мене радує. Бо так давно не траплялося зі мною книжки, в яку хочеться пірнути з головою, яку хочеться читати всюди і замість усіх запланованих справ. Чекаю її.
  • Насамкінець трохи музики. Одна з мох пісень жовтня. У інстаграмі я свого часу писала про задум зібрати 91 пісню для осені. 30 штук для вересня були, а коментарів до них ніяких. Вони або нікому не сподобалися, або просто всі забили болт з реєстрацією на гугл плеї, хоча це справді крутий ресурс. І я розумію це, сама не люблю з тими реєстраціями бабратися. Але оскільки музику слухаю тільки там зараз, то чимало пісень просто не знайти більше ніде в неті, або ж шукати доведеться дуже довго. І тут ми повертаємося до пункту першого й розставляння пріоритетів. Качати й заливати музику на файлообмінник значно довше і не завжди це можливо, як я собі думала. Але на гугл-плеї я осінню музику ще точно зберу. А поки ось, один з чудових треків. Балдію і тащуся від нього.
Advertisements

2 thoughts on “Думки навиворіт

  1. От я про твою професію і донькі сказала “Прикольно, інтересно”!! Читаю твої пости регулярно, коментую мало – я мабудь більш люблю наживо спілкуватися (рота не закриєш). Чи то може я не вмію письмово свою думку гарно висловити. На рахунок робити комусь послугу в мінус собі, то це ми з тобою в ногу йдемо. І так, зараз стала трохи себе пригальмовувати, надто багато користувачів. Як каже моя свекруха: “Добро наказуэмо”. Пиши, бо в тебе це гарно виходить, захоплююсь твоїми постами

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s