“Дім – нуль відходів” Беа Джонсон: свідоме життя без сміття

2018-06-15 09.51.49 2-01-01.jpegЗ цією книжкою у мене склалися непрості стосунки – я дивувалася, не погоджувалася, протестувала, захоплювалася. Вона вся обписана моїми олівцевими помітками. І попри те, що половина з них іронічно-саркастичні, я ставлю цій книзі тверду п’ятірку. Вона не залишила байдужою, надихнула на трошки свідоміше життя.

Книга поділена на кілька розділів: про уникання сміття в кухні, ванній, гардеробній, поза домом тощо. Кожен розділ починається з сторінки-двох, де йдеться про якісь загальні думки Беа на тему, а далі починається конкретика. Так, тут багато порад, непрактичних для нас – наприклад, прати всі речі в один день, щоб не запускати машину щоразу по новій, бо їй треба гріти нагрівальний елемент. В Україні мало хто має сушарки чи море місця у квартирах, де сушити весь цей одяг. Ще мене дивували поради типу завести тканинні сертветки з візерунком для приймання гостей, щоб серед тих візерунків не було видно плям, що не відіпралися. Чи залишити одну резинку для волосся, по одній парі тонких і товстих шкарпеток. Як мінімум, коли їдеш кудись, особливо туди, де немає змоги випрати ці шкарпетки, їх має бути більше. А про те, як я люблю губити резинки для волосся по квартирі (або як коти їх крадуть), ліпше промовчу. Чи порада їсти овочі з шкірками – бо там є вітаміни. А у нашому випадку – ще й нітрати. Тому екологічний спосіб життя має бути тісно переплетений з розумним харчуванням і купівлею продуктів. Хоча тут у нас теж конфлікт, бо не завжди є змога купити хороший продукт без пакування. Коли я знайду добру вівсянку чи пасту на вагу – я буду дуже щаслива. А поки – привіт пакети 😔 Ще у мене є конфлікт щодо продуктів місцевого виробництва і імпортованих. Я підтримую ідею local food, про яку пише Беа, але не бачити мені ніколи на прилавках українського авокадо, а воно потрібне моєму організму. Тому тут треба вибирати, що важливіше – зменшити вуглецевий слід, який залишається після транспортування, чи відмовитися від продукту, який закриває певні потреби організму.

Також тут багато речей, які я вже знала, бо цим користуються в моїй сім’ї. Наші мами й бабусі багато таких секретиків мали, живучи в союзі. Зокрема, я давно знаю і використовую чарівні вміння соди й оцту замінити більшість засобів для прибирання в домі. Але загалом рецепти рідкого мила, засобів для посудомийної і пральної машин у книзі Беа – справді класні. Тепер буду пробувати міняти ополіскувач в посудомийці на оцет і робитиму рідке мило за рецептом Беа – він і ще рецепт олійних ламп є в моєму телеграмі (t.me/inspirelily). Також сподобалася ідея юзати шовкову нитку замість зубної, спробувати купувати кухонне начиння в магазинах для ресторанів, бо воно розраховане на інтенсивне користування. Зацікавили newspaper pencils, газетні олівці, грифель яких обгорнуто старими газетами, а не деревиною. Правда, поки їх доставлять в Україну, буде ого-го який вуглецевий слід.

Дуже насмішив мене цей момент в книзі, де Беа розповідає про саморобну косметику:

Мушу визнати, що мої домашні досліди були не без провалів. Наприклад, якось я пішла на вечерю, нафарбувавшсь одним із експериментальних зразків туші для вій. Того дня я зробила кілька неприємних відкриттів: і туш, і рівень емпатії моїх подружок так собі, адже у мене були очі, немов у єнота – і бодай би одна з подружок натякнула, що з моїм макіяжем щось не так!

Але щиро скажу, більшість саморобних косметичних засобів з книги викликали в мене скептичну реакцію, особливо бронзер для тіла, яким можна забронзувати і себе, і одяг. Деякі ідеї щодо гардеробу в Беа також смішні і такі трошки висмоктані з пальця. Наприклад, є згадка про плаття з чоловічої сорочки – всі, певно, бачили ці корокі відео, де дівчата роблять з сорочок сукні. Виглядає весело, але я б таке не носила. Здається, Беа часом просто дуже захоплюється пошуком альтернатив. Зрештою, вона й сама про це говорить на початку книги – розповідає, як у дикому бажанні звільнитися від упакованих продуктів повністю, сама збивала масло чи робила кефірну закваску. І скільки часу це зжирало. Тому пошук балансу між екологічністю і простотою дуже важливий. Варто спробувати все, але немає потреби послуговуватися цим всім на постійній основі, – каже Беа, і я з нею абсолютно згідна. Я думаю, ми дуже спростили собі життя купованими у пластику продуктами, тепер його треба знову трошки ускладнити, виготовляючи щось самим, але без перегинання палиці. Навіть не зовсім живучі ідеї й рецепти з цієї книжки змусили мене добре подумати над власними шляхами уникання сміття й виготовлення речей, які я звикла купувати – я вважаю, це великий плюс!

За що хочу подякувати українським видавцям книги – звісно, передусім за те, що вона надрукована на переробленому папері. Хоч Беа пише, що треба насамперед уникати сміття, в тому числі паперового, а вже потім сподіватися на його переробку, я не готова відмовитися від друкованих книг (та і вона теж, оскільки цю книгу написала й видала).

Крім того, книжка включена в наші реалії – є посилання на українські сайти і екологічні ініціативи, якісь помітки, які потрібні читачеві. Ще мене дуже потішило, що хоч це книга у м’якій палітурці, вона якась дуже пластична, не закривається, коли не треба і текст в кінці рядка читабельний, а не ховається десь у недрах корінця. До вичитки є трошки зауважень, але загалом видання дуже достойне. Тішитиме мене своєю присутністю на полиці й буде практичним посібником у екологічному житті, на яке дуже надихає!

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s