Мій бірюзовий 2017-й

IMG_20161223_132324_137
Я люблю планувати своє життя й водночас боюся планерів. Бо мої плани вміють розростатися буйним цвітом і привалювати мене зверху так, що ледве дихаю. А якщо не планую, то просто сиджу у теплому болітці і нікуди не рухаюся. Тому між зливою планів, які нагадують маленькі цеглинки і вітром в голові вибираю перше.Read More »

Екранізації-2017, яких я чекаю

У цьому записі я спочатку хотіла зібрати книжки, які хочу прочитати до перегляду екранізацій, а в процесі вийшло, що тут більше фільмів і серіалів, які я хочу подивитися, бо лінуюся читати книжки 😉 У списку назва книжки і автор, а посилання на фільм чи серіал. Може і вам щось з цього буде цікаве, чекаю також доповнень, бо точно щось забула.

mv5botvhmwy0m2mtm2nhmi00mwm5lwe4mtetyjbmnmi0otqyywy3xkeyxkfqcgdeqxvyndcxnzu3mte-_v1_

1. Моя кузина Рейчел Дафни Дю Морьє. Одна із тих книг, де все відбувається у головах людей, але яка інтрига, як захоплює сюжет! Сподіваюся, фільм вийде достойним книжки. Поки радує акторський склад – Рейчел Вайс, Сем Клафлін, Холідей Грейнджер. Read More »

2016, підсумки

IMG_20160906_154620.jpg

Це був нелегкий, але приємний рік. Так я собі думаю, гортаючи свій інстаграм і от десь тепер усвідомлюючи, навіщо веду його так детально. Але якщо так задуматися, то 2016-й все-таки більш приємний – здається, я трохи навчилася цінувати те, що в мене є. Або це говорить замість мене шампанське;)

З найважливіших речей з нами стався переїзд у нашу квартиру, третій кіт і перший закордон. Про квартиру можу багато говорити, але й так думаю все зрозуміло. Найважливіше, що пов’язане з нею  – у мене нарешті почали формуватися побутові звички не кимось нав’язані, а свої, мені комфортні. Це певно найкрутіший наслідок власної житлової площі. Ну і наш кіт Тайфун – батьки б третього не витримали, ще й такого шкодливого. Я ніколи не вірила, що руді коти найнагліші і найвредніші. Тепер вірю, хоч нам трапився всього-на-всього рудий з білим. А перший закордон ще як слід не задокументований тут – бо як одразу не напишеш, то потім важко себе змусити всі враження докупи зібрати. Це була проста і водночас непроста Польща – багато нюансів, пов’язаних зі здоров’ям. Але Татри мене покорили і я рада, що побачила їх.

Тепер по пунктах, про всяке моє. Вдалося завершити читацький челендж на goodreads, 45 книг у моїй уявній корзині. Минулого року 60-ку я не стягнула і мене це пригнітило. Цього взяла себе в руки – і останні 24 дні напружено читала. Дуже мене це змотивувало надалі – таки правда виконані цілі діють на нас позитивно.

В’язання цього року давалося тяжко через брак часу, який я в принципі сама собі придумала. Але у грудні 2016-го я в’яжу класичними виворотними без вивертання мозку, обожнюю меджік-луп, подружилася нарешті з ажурами, навчилася вкорочених рядів, з регланом поки на “ви”, але принаймні більш-менш розумію, що і до чого, ну і багато інших дрібних вмінь і знань, які прийшли за цей рік. І розуміння, чим хочу займатися далі -думаю, це чогось вартує.

Подорожі. Їх трохи було крім Польщі  і ще однієї Польщі у листопаді. Пилипець, Шацькі озера,  двічі Франківськ, Ворохта, Чортків, навіть Київ. Хочу у 2017 таких маленьких мандрівок більше, бо люблю їх.

Здорове харчування цього року як тільки не стрибало. І це певно єдиний пункт, яким я не задоволена у 2016-му. Трохи бракувало мені мотивації триматися з ним, багато спокус, мало сили волі, але найголовніша штука, яку я зрозуміла за цей рік обжирання всіляким некорисним – корисне я їм не стільки тому, що воно корисне, а тому, що смачне. Усі ці сироїдні тортики, фалафелі, тофу, авокадо і так далі. Справа у системності й моїй (без)організованості – якби у мене був персональний кухар, це б кардинально змінило ситуацію;) Але цього року я обирала довше поспати зранку, ніж зібрати собі обід на роботу і зробити мигдалеве молоко. І ця зламана система потребує ремонту, бо моє бажання їсти нормальну їжу нікуди не зникло.

Ось так коротко, певно багато забула, в основному якісь душевні метання, але у кінці року я в дивовижній гармонії з собою, хоч і не встигаю всього запланованого – і хочеться вірити, що це таки не шампанське:)

Три скандинавські книги на зиму

Я люблю читати сезонну літературу і особливо кайфую, коли випадково знаходжу книги, які ідеально підходять до пори року. Ці три, про які хочу розповісти сьогодні, знайшла в недрах своєї читалки і в неті. Спеціально скандинавські не підбирала, та й перша книжка написана американкою. Вони невеликі й добре вписалися у мій читацький челендж, який я хочу закрити до кінця року і прочитати 45 книг. Лишилося ще 2,5 книжки, прорвемося. А поки приготуйтеся до подорожі у скандинавську зиму.

775ac3e63850e5bd41b0292535065ef4Read More »

Зимове попурі

963fed4a380cd237d322b5424d84e04c.gifЗ того моменту, як я почала вести цей блог, вирішила постити сюди лише фотографії, які сама роблю. Мені дуже подобаються блоги, де люди діляться якимись красивими натхненними картинками, але якщо більшість з них не свої, то для чого взагалі вести власний блог? Зараз я трохи збилася з того радикалізму, бо побачила, що хочу фотографувати сама, навіть якщо це тільки телефонофото, тому часом можу дозволити собі поділитися чимось знайденим, що створило мені настій.Read More »

Джулія Ендерс “Внутрішня історія. Кишечник найцікавіший орган нашого тіла”

Я почула про цю книжку, коли вона вийшла в російському перекладі і дуже здивувалася, коли Іванка дала мені почитати вже її українську версію. Бо не очікувала, що КСД перекладе якийсь такий нонфікшн. І насамперед мушу сказати, що переклад хороший. Зазвичай я одразу помічаю якісь очевидні косяки, а тут або була дуже захоплена читанням, або їх, зовсім грубих, немає. Ну хіба відсутність тире у назві:)) Для рецензії вирішила зробити короткий (або довгий, вже як вийде 😉 концентрат тих знань, які ви отримаєте завдяки цій книзі.Read More »