Осінній декор дому

_9837

Серед справ, які я запланувала собі на осінь, був осінній декор квартири. І ось нарешті я можу сказати, що ура!, цей пунктик виконано. Нічого складного не вигадувала, бо навіть отакі мінімальні зусилля вже створюють затишок й тішать око.Read More »

Advertisements

В’язальний тезаурус

 

Processed with VSCO with f2 presetКоли йдеться про в’язання, насамперед думаєш про такі речі, як пряжа і спиці. Це в’язальні масти, без яких взагалі нічого не було б. Але є також велика кількість різноманітних навколов’язальних штучок, якими доводиться часто користуватися і які значно полегшують процес. Про них я, цілком спонтанно, і вирішила написати. Порядковий номер означає лише номер, аж ніяк не пріорітет у роботі. Поїхали!

1. Кухонна вага може бути корисною не лише на кухні. Наприклад, коли треба зважити, чи вистачить тої кількості ниток, як є, на задуманий виріб – і не витрачати намарно час, якщо ні. Дуже зручно і потрібно, як на мене.

2. Записник з ідеями для в’язання і деталями процесу. В’язати один виріб за раз – для слабаків. Ми обираємо стопіцот недов’язів і коли від останнього ти знов переходиш до першого, з голови вже встигають вивітритися всі знання про номер спиць, кількість набраних петель, місця зменшень й інша справді важлива інформація. Певно, якби я справно такий записник вела, я про таке і не писала б. Але не веду і погано роблю. Треба все писати, а не лише красиві хотілки клеїти.

3. Гачки – штука навіть для в’язання самими лише спицями необхідна. Закрити шапочку в круг, позатягувати всі вузлики на іншу сторону і так далі.

4. Булавка для кіс і аранів. Дехто використовує додаткову спицю чи спеціальні держателі для кіс – мені з ними геть незручно, постійно злітають петлі. Дехто взагалі не користується додатковими девайсами, просто перекидає зі спиці на спицю. Але мені найзручніше і найспокійніше отак.

5. Ключі для роз’ємних спиць. Зараз я найактивніше у роботі використовую саме роз’ємні спиці – 3,5 мм зі шнурами 40 і 80 см. Шапки, снуди, гетри magic loop-ом – все вони. А без отих ключиків усі ці процеси будуть геть незручні. Ключик допомагає намертво закручувати спицю і визволити її з цієї ж мертвої хватки.

6. Заглушки – ще одна корисна штука для роз’ємних спиць. Накручуються на різьбу шнура і тримають петлі, поки ви ці спиці використовуєте з іншим шнуром.

7. Зразки – необхідні хоча б для того, щоб проникнутися чи ні пряжею. І розрахувати кількість петель. І подивитися, як виглядає візерунок у тому кольорі, який ви вибрали. І взагалі – якщо немає часу, і в’яжеш хоча б зразки, то вважай, перший крок до готового виробу зроблено – а це теж немало 🙂

8. Кабель для спиць. Той самий найбільш заюзаний – у мене це спиці Knit Pro, Symfonie Wood 3,5 і до них оцей 40-сантиметровий шнурочок. Чудовий, перехід від спиці до кабеля плавний, навіть попри те, що спиці роз’ємні. І при 80 сантиметрах прекрасно йде magic loop,хоч кабелі й не найм’якші у світі.

9. Маркери рядів. Потрібні для позначення початку ряду, щоб постійно не губитися, також я ними часом позначаю початок рапорту, якщо в’яжу щось велике і з складним візерунком. Свого часу купила ці замочки у магазині з всілякими бусинами й бісерами, вони призначені певно для скрапу, але використовую їх так.

10. Калібратор спиць – чарівна штука, коли у тебе хмара спиць. Номери на них стираються за дві-три шапочки, якщо вони взагалі є на самих спицях. І гадати потім, 4 це чи 4,5 – справа невдячна. А маєш калібратор і все це швиденько перевіряєш, засовуючи спицю у отвір, над яким є позначка номеру. Вуаля.

11. Наконечники для спиць допомагають петлям залишатися на спицях, якщо відкладаєш в’язання. На відміну від заглушок з пункту 6, їх треба вдягати на саму спицю, а не накручувати на кабель.

12.Сантиметр – поміряти зразок, поміряти висоту виробу, поміряти окружність голови, усе це постійно треба робити у процесі в’язання.

Звісно, я була б не я, якби не забула додати до колажу щось важливе. У моєму випадку це рахувальник рядів. Мені його свого часу зробив чоловік – два круги з цифрами, які крутяться на гайках і показують певне число. Незамінна штука для в’язання кіс у великих виробах, коли до кінця ряду ти вже забуваєш, другий це чи третій, а переплітати треба конче в дев’ятому.
Ще я б не відмовилася від помпонниці, бо постійно вирізати кружечки з картону стає напряжно.  І хочеться купити якісь гарні ножнички, ті які називають чапельками. Бо поки користуюся манікюрними, які мене не зовсім влаштовують.

В’язання проти мінімалізму

Цього тижня мене накрила нова, дуже радикальна хвиля розхламлення свого дому. Йшли до пакетів на продаж чи роздавання ті речі, які я раніше сентиментально берегла чи наївно надіялася, що таки колись знадобляться. Напередодні переїзду я планую позбутися більшості речей, які мене оточують і залишити тільки найнеобхідніше. Бо відчуття простору для мене найцінніше, а відчиняти шафу і запихати туди щось, а не вільно класти, може добряче вивести мене з рівноваги.

Cправа дійшла і до того, що раніше було практично недоторканим – до пряжі. У мене багато старих запасів з тих часів коли: “Оо, яка гарна рябенька секційна пряжа, треба брати!”, “Акрил? Пофіг, зате який колір!”, “Візьму один моточок, бо на більше нема грошей, а купити так хочеться”, “Лишу ці два метри фіолетової нитки, а може колись знадобиться”, “Дешева пряжаа!” і ще багацько усіляких недов’язів, за які я вже не хочу й не буду братися, але ж нитки, з яких вони зроблені, викидати наче й шкода, купа пряжі із секонду, з невідомим складом, правда тепер я вже на дотик чую цей скрипучий акрил, і у такій кількості, що не завжди й мітєнки з них зв’яжеш, не кажучи вже про щось більше. Усе це мирно собі лежало у кількох корзинах і чекало, що я нав’яжу кольорових пледів чи подушок, всіляких дрібниць типу чохлів на склянки для олівців і ручок. Словом, використаю залишки пряжі.

Але настав момент, коли я зрозуміла, що не хочу їх використовувати. Не хочу створювати щось, відштовхуючись не від ідеї й того, в якому кольорі я її бачу, а від ниток, які вже є. Створювати непотрібні по суті речі лише тому, що потрібно використати залишки пряжі. Є навіть цілі мотки, яких вистачило б на шапку чи гетри – але колір мені вже давно перестав подобатися, чи, купивши кілька разів справді хорошу пряжу, я зрозуміла, наскільки паскудні ці нитки на дотик. Мій мінімалізм і небажання засмічувати простір дуже конфліктують з новими речами, які можуть з’явитися у результаті дов’язування.

Загалом в’язання і мінімалізм поєднувати важко. Бо у світі стільки красивих ниток і стільки красивих речей, яких тобі хочеться наробити, але завжди є межа – і в певний момент тобі вистачає, наприклад, шапок (а мені й зараз моїх трьох майже повністю вистачає) і в’язати їх лише тому, що є купа красивої пряжі, стає не зовсім правильно. Я не люблю цього відчуття, коли “Мій гардероб майже ідеальний, але бракує ще речі того, того й ще отакого кольору”. Бо ніколи гардероб не буде ідеальним. Завжди чогось бракуватиме і можна просто потонути у цих речах. Якщо є кілька тих, у яких тобі комфортно, ти знаєш, що вони тобі пасують і їх достатньо, аби йти по колу і не набридати – це і є той самий ідеальний гардероб. Але я відійшла від теми.

Усі ці залишки й незалишки, які тепер мені “не смакують”, підуть або на смітник, або до людей, які використають їх за призначенням. А я для себе вирішила, що перш за все перестану купувати дешеву пряжу, склад якої не тішить, тільки заради гарного кольору – зазвичай потім виходить дуже паскудна якість виробу з таких ниток. Ми не такі багаті, щоб купувати дешеву пряжу. Також я плавно відходжу від в’язання інтер’єрних штук чи різноманітних речей, які можна і легше купити. Наприклад, певний час мене захоплювала ідея в’язаного гаманця, але тепер я швидше куплю собі готовий, ніж буду мучитися і щось вигадувати. Чи ті ж шарфи – люблю в’язані, але маю багато різноманітних кольорів текстильних і збільшувати їх кількість планую розумно, тільки те, чого найбільше хочеться, як то величезний аранистий палантин.

В’язання з самого початку було для мене способом створення затишних штук своїми руками, мене захоплювала магія ручної роботи. Тепер на перше місце вийшла магія якісних матеріалів і виважених ідей, без фанатизму щодо кількості. Сподіваюся, цей настрій я збережу надовго.

Moeke Yarns: екопряжа з румунським “акцентом”

20

Коли понад рік тому я вирішила нарешті завести акаунт у інстаграмі, навіть не уявляла, наскільки багато цікавого там для себе знайду. І це не лише тисячі красивих картинок і натхнення до пошуку прекрасного у кожному дні. Ще ніколи не було навколо мене стільки людей, які в’яжуть, хай навіть це віртуальні друзі. І разом з тим я знайшла багато іноземних акаунтів, де можна трошки попідглядати за майстринями з інших країн. Одним із перших був профіль Moekeyarns, який створила Іоана Ван Доурзен. Moeke Yarns – пряжа з шерсті румунських овець, яку Іоана фарбує за допомогою натуральних барвників. Виглядає пряжа, як на мене, фантастично і колись я її обов’язково спробую “на спицю”. А поки вирішила взяти у Іоани інтерв’ю, щоб дізнатися більше про її ниточки і про те, чому вона взагалі цим займається і наскільки це складно. А ще тому, що таке виробництво, домашнє, екологічне, з шерсті місцевих овець – мрія, яку можна здійснити і в Україні, якщо дуже захотіти. І я б дуже раділа, якби у нас було щось подібне.

З Іоаною у нас було інтерв’ю-у-листах, і написано багато. Я зробила своєрідну есенцію нашої розмови, де у вільній формі переклала розповідь Іоани і виділила головне. Повний англійський текст подаю нижче, для англомовних читачів Іоани.

– Розкажіть нам, як усе починалося: чому виникла ідея робити власну екологічну пряжу?
– Усе почалося з відпустки у Румунії влітку 2013-го, коли вдома я знайшла нитки, спрядені вручну моєю бабусею 16 років тому. Я була вражена, що пряжа досі ціла. Після перших років життя у Нідерландах я почала сумувати за простим життям, яким жила в дитинстві на фермі у бабусі, де доглядала тварин і працювала на землі. Це моє коріння і попри те, що я покинула Румунію для академічної кар’єри, воно завжди зі мною.Read More »

В’язана одежина для читалки

DSC_8512+

Моя читалка давно потребувала нової одежини – стара зносилася й геть зовсім не мала вигляду. Я планувала для неї зовсім іншу “шубку”, але десь треба було прилаштовувати фіолетове аранисте “щось”, яке я почала в’язати у пориві любові до цих ірландських візерунків. Його розміри виявилися ідеальними для кофра, тому нарешті моя читалка має пристойний вигляд.Read More »

Simple knitting

66776

Іноді хочеться в’язати прості речі. Лицеві-виворотні, стовпчики без накиду і повітряні петлі. Загалом ідея simple knitting захоплює мене час від часу, особливо тоді, коли треба якось використати залишки ниток. От і цього разу – була у мене в’язана з квадратиків подушка, яку зробила одна дорога людина. Подушка вже стара і вигляду не мала, але нитки мені хотілося прилаштувати кудись. Дуже подобалися кольори і їх поєднання, лише не могла згадати, де я це вже бачила. А потім зрозуміла, що є у них щось вангогівське.Read More »

Атмосфера свята

DSC_5526+

Цього року я, як завжди, мала багато планів, як зробити свій дім трохи затишнішим під час свят. Хандра останніх днів року трохи поламала мої плани. І досі якийсь такий транс і оціпеніння, з якого важко вийти і розпочати щось робити, бодай навіть спланувати рік, не дають мені сповна насолодитися відчуттям чогось нового. Так-так, я знаю, що це лише один рік змінив інший, але я люблю ці ритми зміни пір року, років, новий записник з цілями, новий book challenge на goodreads, нові подорожі і нові враження, які мене чекають. І невеликі канікули додають сил, трохи вільного часу, щоб добре все обдумати, знайти нарешті ту загублену себе, яка десь наприкінці 2014-го вирішила сховатися від світу, і почати діяти. Наприклад, подружитися нарешті з йогою. Попереду багато планів, про це я ще писатиму. А поки – Різдво, новий рік і атмосфера у нас вдома.Read More »