Ідеальна неідеальна кухня

Озираючись назад і пригадуючи, чи про таку кухню я мріяла, розумію, що ні. Бо коли ми лише розпочинали ремонт, дала собі маленьку установку: не зациклюватися і не мати жодних ілюзій щодо того, яким усе має бути в ідеалі. Мій лайфхак від життєвих розчарувань. І спосіб притягувати потрібні речі насправді – бо я вже зрозуміла, що якимось чином у моєму житті стається не те, що візуалізуєш з дикою силою, а навпаки – те, про що ненав’язливо думаєш. Тисячі картинок, які я активно приколювала на Pinterest, до слова, так і не знадобилися – на щастя, я була позбавлена мук вибору. Бо у голові вже жили загальні обриси того, яким все має бути.

Атмосфера свята

Цього року я, як завжди, мала багато планів, як зробити свій дім трохи затишнішим під час свят. Хандра останніх днів року трохи поламала мої плани. І досі якийсь такий транс і оціпеніння, з якого важко вийти і розпочати щось робити, бодай навіть спланувати рік, не дають мені сповна насолодитися відчуттям чогось нового. Так-так, я знаю, що це лише один рік змінив інший, але я люблю ці ритми зміни пір року, років, новий записник з цілями, новий book challenge на goodreads, нові подорожі і нові враження, які мене чекають. І невеликі канікули додають сил, трохи вільного часу, щоб добре все обдумати, знайти нарешті ту загублену себе, яка десь наприкінці 2014-го вирішила сховатися від світу, і почати діяти. Наприклад, подружитися нарешті з йогою. Попереду багато планів, про це я ще писатиму. А поки – Різдво, новий рік і атмосфера у нас вдома.

Friday buffet

Третій вихідний – це однозначно щось таке, що я дуже люблю у своєму робочому тижні:) Сьогоднішня п’ятниця почалася ліниво – з пошуку настроєвої музики й вигадування смачного на сніданок. Музика знайшлася – новий альбом Bryan Ferry, його голос дуже пасує до цього зимового часу, та й музика приємна-ненав’язлива.

Сніданок теж придумався простий – знайшлся чіабатта, апельсиново-смородинове варення і навіть взяла сама у себе дозвіл на чашку кави з молоком – останнім часом моє гіпотонічне серце почало бурхливо на неї реагувати, але у вихідний можна собі дозволити. Кіт встиг злизати трохи масла – у нього теж кльовий початок мого вихідного дня)

Місяць очерету

Календарна осінь помахала лапою і втекла, а погода цього наче й не помітила. У мене всередині осінь також триває – навіть календар 1 грудня у відремонтованому кабінеті повісила листопадовий.
Листопад тягнувся як карамель. І був таким насиченим – я не вірю, що це все я і зі мною. У останній день осені ми ходили у гості до свекра. Він живе на Миколайчука, і це насправді геть не той район, який я люблю. Проте після закинутих садів він вдруге приємно здивував. Якщо у майже зимовий вечір спускатися по Миколайчука до Мазепи, то знизу бачиш чудовий краєвид – увесь центр і телевежа як на долоні, місто трохи змерзло, але таке затишне у мерехтінні вогнів. Вони зливаються у об’єктиві фотоапарата, чіткості для звичайної картинки бракує, зате ці кольорові бліки нагадують, що починається надзвичайна пора.