Корфу – грецький острів з італійським присмаком

IMG_20170529_132725

У дитинстві я не читала “Мою сім’ю та інших звірів” Джеральда Даррела, а у дорослому віці ніколи не хотіла в Грецію. Але серіал за мотивами книжки, про який я писала, закохав мене у острів Корфу, на якому розгортаються події у серіалі й книжці. Тому коли взимку я вибирала, куди б полетіти лоукостом, пропозиція Ryanair виявилася дуже заманливою. Тим більше, із вильотом з Жешува, куди не так далеко їхати зі Львова. Літаки туди й назад літають щонеділі, тому з варіантів було тиждень чи два. Але Корфу – маленький острів, я вирішила, що тижня цілком достатньо. Поїхали з нами?Read More »

Advertisements

Ужгород, сакури, любов

2017-04-18 03.05.02 1

Трохи менш, ніж два роки тому я вже писала про Ужгород, який не сакурами єдиними цікавий. А цього року припекло мені приїхати туди на ці славнозвісні сакури і я дуже рада, що послухала себе, не поспішала з купівлею квитків, тому в останній момент підлаштувалася під цвітіння. Через теплий березень сакури почали цвісти швидше, ніж зазвичай. Традиційно це кінець квітня, а тут вже після 10 квітня у інстаграмі за хештегом uzhgorod почали з’являтися фото цвіту. Субота перед Паскою стала єдиним варіантом, щоб застати сакури у повному розквіті.Read More »

Ґданськ вересневий

P60911-154338
Ми вже почали готуватися до нової відпустки, а про минулорічну я так і не написала, хоч розповісти є що. Тому для перших весняних днів, у яких є тепло, але дуже бракує кольору, яскраві кольори Ґданська – те, що треба. Ми приїхали туди вже після Закопаного і Кракова, але захотілося мені чомусь почати з нього, буде така розповідь трошки задом наперед. Вйо!Read More »

2016, підсумки

IMG_20160906_154620.jpg

Це був нелегкий, але приємний рік. Так я собі думаю, гортаючи свій інстаграм і от десь тепер усвідомлюючи, навіщо веду його так детально. Але якщо так задуматися, то 2016-й все-таки більш приємний – здається, я трохи навчилася цінувати те, що в мене є. Або це говорить замість мене шампанське;)

З найважливіших речей з нами стався переїзд у нашу квартиру, третій кіт і перший закордон. Про квартиру можу багато говорити, але й так думаю все зрозуміло. Найважливіше, що пов’язане з нею  – у мене нарешті почали формуватися побутові звички не кимось нав’язані, а свої, мені комфортні. Це певно найкрутіший наслідок власної житлової площі. Ну і наш кіт Тайфун – батьки б третього не витримали, ще й такого шкодливого. Я ніколи не вірила, що руді коти найнагліші і найвредніші. Тепер вірю, хоч нам трапився всього-на-всього рудий з білим. А перший закордон ще як слід не задокументований тут – бо як одразу не напишеш, то потім важко себе змусити всі враження докупи зібрати. Це була проста і водночас непроста Польща – багато нюансів, пов’язаних зі здоров’ям. Але Татри мене покорили і я рада, що побачила їх.

Тепер по пунктах, про всяке моє. Вдалося завершити читацький челендж на goodreads, 45 книг у моїй уявній корзині. Минулого року 60-ку я не стягнула і мене це пригнітило. Цього взяла себе в руки – і останні 24 дні напружено читала. Дуже мене це змотивувало надалі – таки правда виконані цілі діють на нас позитивно.

В’язання цього року давалося тяжко через брак часу, який я в принципі сама собі придумала. Але у грудні 2016-го я в’яжу класичними виворотними без вивертання мозку, обожнюю меджік-луп, подружилася нарешті з ажурами, навчилася вкорочених рядів, з регланом поки на “ви”, але принаймні більш-менш розумію, що і до чого, ну і багато інших дрібних вмінь і знань, які прийшли за цей рік. І розуміння, чим хочу займатися далі -думаю, це чогось вартує.

Подорожі. Їх трохи було крім Польщі  і ще однієї Польщі у листопаді. Пилипець, Шацькі озера,  двічі Франківськ, Ворохта, Чортків, навіть Київ. Хочу у 2017 таких маленьких мандрівок більше, бо люблю їх.

Здорове харчування цього року як тільки не стрибало. І це певно єдиний пункт, яким я не задоволена у 2016-му. Трохи бракувало мені мотивації триматися з ним, багато спокус, мало сили волі, але найголовніша штука, яку я зрозуміла за цей рік обжирання всіляким некорисним – корисне я їм не стільки тому, що воно корисне, а тому, що смачне. Усі ці сироїдні тортики, фалафелі, тофу, авокадо і так далі. Справа у системності й моїй (без)організованості – якби у мене був персональний кухар, це б кардинально змінило ситуацію;) Але цього року я обирала довше поспати зранку, ніж зібрати собі обід на роботу і зробити мигдалеве молоко. І ця зламана система потребує ремонту, бо моє бажання їсти нормальну їжу нікуди не зникло.

Ось так коротко, певно багато забула, в основному якісь душевні метання, але у кінці року я в дивовижній гармонії з собою, хоч і не встигаю всього запланованого – і хочеться вірити, що це таки не шампанське:)

П’ять причин полюбити Люблін

2016-11-19 07.56

Коли ми з Ірою вирішили зганяти на один день в Польщу, пошопитися і трохи погуляти, особливих надій я на цю поїздку не покладала. Але сталося не так як гадалося і Люблін мені дуже сподобався. Це місто з своїм шармом і я спробую описати складники, які роблять його таким неповторним. Read More »

Боржава незнайома: два дні у Пилипці

2016-06-19 05.28.31 1

Пилипець – місце, де я бувала вже багацько разів, але ніколи не приїжджала туди спеціально. Ми їздили на Боржаву з наметами і спускалися до Шипоту, а звідти пиляли 6 км до траси, аби сісти на автобус до Воловця. Село та й село. Ну водоспад – з натовпами туристів, ну гори навколо. Поїхати туди цілеспрямовано захотілося після появи “Чайовні” на горі Гимбі. Здавалося, це якесь трохи магічне місце, і передчуття мене не підвело.Read More »

Найкращі ліки від усіх недуг — солона вода. Піт, сльози і море…

2015-09-03 06.23.03 1

…Писала Карен Бліксен. Зі сльозами, на щастя, нам не по дорозі, піт поки що теж не у грі, а от море, як гомеопатичний засіб, ми наприкінці літа (а точніше на початку осені) таки встигли прийняти. От буває так, що тобі різко бажається моря. Хоч ти його і не надто любиш, а захцянка є захцянка. У моєму (і нашому зрештою теж) випадку важливо було потрапити на море, де не вмреш від спеки з самого ранку і де мало людей, бо ми холодні, як риби, мізантропи:)Read More »