П’ять причин полюбити Люблін

2016-11-19 07.56

Коли ми з Ірою вирішили зганяти на один день в Польщу, пошопитися і трохи погуляти, особливих надій я на цю поїздку не покладала. Але сталося не так як гадалося і Люблін мені дуже сподобався. Це місто з своїм шармом і я спробую описати складники, які роблять його таким неповторним. Read More »

Боржава незнайома: два дні у Пилипці

2016-06-19 05.28.31 1

Пилипець – місце, де я бувала вже багацько разів, але ніколи не приїжджала туди спеціально. Ми їздили на Боржаву з наметами і спускалися до Шипоту, а звідти пиляли 6 км до траси, аби сісти на автобус до Воловця. Село та й село. Ну водоспад – з натовпами туристів, ну гори навколо. Поїхати туди цілеспрямовано захотілося після появи “Чайовні” на горі Гимбі. Здавалося, це якесь трохи магічне місце, і передчуття мене не підвело.Read More »

Найкращі ліки від усіх недуг — солона вода. Піт, сльози і море…

2015-09-03 06.23.03 1

…Писала Карен Бліксен. Зі сльозами, на щастя, нам не по дорозі, піт поки що теж не у грі, а от море, як гомеопатичний засіб, ми наприкінці літа (а точніше на початку осені) таки встигли прийняти. От буває так, що тобі різко бажається моря. Хоч ти його і не надто любиш, а захцянка є захцянка. У моєму (і нашому зрештою теж) випадку важливо було потрапити на море, де не вмреш від спеки з самого ранку і де мало людей, бо ми холодні, як риби, мізантропи:)Read More »

Там, де гори Верховини…

IMG_20150530_134056
Верховина одного разу покликала і не відпускала. Вперше два роки тому ми вже їхали у таксі на поїзд, але повернули назад – одне з нас серйозно захворіло і всі травневі ми провели вдома. Відтоді Верховина стала незакритим гештальтом і маленькою мрією. Бо я страшенно люблю такі містечка, загублені серед гір. А у Верховини ще й особливий шарм – навколишньою природою і гуцульським життям надихався Коцюбинський, коли писав “Тіні забутих предків”, одну з моїх улюблених книг.Read More »

Ужгород: не сакурами єдиними

28Імпровізована серія моїх розповідей про міста Західної України, супроводжувана телефонофото, триває. Дуже ціную за можливість хоча б отак подорожувати свою роботу. Особливо добре, коли залишається ще трохи часу на прогулянку – в Ужгороді мала дві години до поїзда і попри сірий дощовий день вирішила пройтися містом, де була всього один раз і зовсім недовго. Ужгород видався мені дуже зеленим, наповненим кольором і нелюдним, але це й не дивно для буднього дня.

Read More »

Порт Франківськ

Processed with VSCOcam with f2 preset

Коли я свого часу вперше приїхала до Івано-Франківська і йшла стометрівкою – вулицею Незалежності, з’явилося враження, що от-от з-за горизонту визирне море. Не знаю, звідки взялися такі асоціації. Але у своїх морських асоціаціях я не одинока, є ще Тарас Прохасько і його “Порт Франківськ”, ці думки витають у повітрі.Read More »

Тернопіль зимовий

Processed with VSCOcam with t1 preset
Минулого року я зрозуміла, як важливо у житті мати своєрідні точки на осі життєвих координат, яких хочеться дочекатися. Дуже бажана вистава, мандрівка, вихід очікуваної книжки, посиденьки з подругою. Не глобальні події, але вони додають спецій прісному життю. Такою для мене була суботня поїздка до Тернополя. Syancya у своєму інстраграмі показала фото тернопільської шопки, найбільшої в Україні, і це стало останньою краплею, аби таки нарешті поїхати. І ще дуже хотілося побачитися зі Світланою-svitla4ok – ми з нею познайомилися вживу лише минулого року, але не зі всіма мені буває так легко говорити – і про все на світі, і багато-багато про книжки, як я за цим скучила!Read More »