Три скандинавські книги на зиму

Я люблю читати сезонну літературу і особливо кайфую, коли випадково знаходжу книги, які ідеально підходять до пори року. Ці три, про які хочу розповісти сьогодні, знайшла в недрах своєї читалки і в неті. Спеціально скандинавські не підбирала, та й перша книжка написана американкою. Вони невеликі й добре вписалися у мій читацький челендж, який я хочу закрити до кінця року і прочитати 45 книг. Лишилося ще 2,5 книжки, прорвемося. А поки приготуйтеся до подорожі у скандинавську зиму.

18 приємних грудневих справ

Список цих приємних зимових-святкових справ склався у мене сам по собі і майже миттєво. Більшість з них сподіваюся реалізувати і точно вигадаю ще щось нове, а поки ділюся тим, що прийшло на гадку зараз.

Зимове попурі

З того моменту, як я почала вести цей блог, вирішила постити сюди лише фотографії, які сама роблю. Мені дуже подобаються блоги, де люди діляться якимись красивими натхненними картинками, але якщо більшість з них не свої, то для чого взагалі вести власний блог? Зараз я трохи збилася з того радикалізму, бо побачила, що хочу фотографувати сама, навіть якщо це тільки телефонофото, тому часом можу дозволити собі поділитися чимось знайденим, що створило мені настій.

Зимовий фальстарт

За вікном сніг мете так шалено, що одразу видно – сумував за нами, готувався цілий рік, чекав цього моменту з приємним нетерпінням. Десь неподалік чути виття – мій гострий, але злегка підтуплений переглядом “Гри престолів” розум замість звуків болгарки уявляє вовче виття. Вінтер, ви і самі в курсі, із комінг. А з нею і настрій відповідний заповзає у всі вільні й зайняті шпарини мого мозку. Я передчасно подивилася вже один різдвяний фільм – польський “Listy do M.”, а ще цинічно-різдвяну тематичну серію “Чорного дзеркала” Black Mirror. White Christmas, передивилася “Реальну любов” і останнього “Гаррі Поттера” й почала слухати Нору Джонс. Купила нових іграшок на ялинку – красивих і пластмасових, ніколи б не подумала, що так тішитимуся пластмасі, але коти вносять свої корективи у мій світогляд. Тепер от подумую вже над новорічно-різдвяним декором дому, а остаточно мій осінній настрій розвіяла ця святкова котяча гіфка – передивляюся вже певно раз сотий 😉 У моменті з паровозом в кадрі чисто наш Тайфун, який той паровоз намагається вгризти. А збоку ще й маленький Тайфунчик товчеться. Словом, ділюся з вами цим щастям:)

Взагалі цей пост задумувався як збірка усіляких цікавостей, які я надибала останнім часом і які мене надихнули на щось хороше. Але гіфки правлять світом і от ще одна про мене цієї зими. Якби я досі вела жж, поставила собі б на головну аву цю няшну мумі-маму 🙂

На цей профіль в інста я натрапила випадково. І отримала величезне завдоволення, бо дуже люблю всілякі закинуті будівлі й інші урбаністичні штуки, та й просто створені людиною об’єrnb, які закинули й природа потроху починає їх відвойовувати. Є й інший профіль, перший, але його у квітні зламали і тепер нові фото постять у цьому другому акаунті.

А це відео про вивчення мов видалося мені якимось дуже надихаючим і водночас практичним. Не знаю, наскільки помічними будуть такі методи, але розкладання по поличках я дуже люблю. От вкотре взялася розкладати по умовних поличках і своє життя, себто шукати собі планер на наступний рік 🙂 А ще замовила в честь блекфрайдей трохи канцелярії – стікери і красиві малярські скотчі з картинками. Від того, чи записую я свої плани, дуже часто залежить, чи виконаю я їх взагалі. І я маю твердий намір таки записувати. Поки пошуки планера тривають, найбільше подобається Ban.do, от все у ньому класне, крім ціни;)

Inspirational things for whiny February

Настала друга п’ятниця місяця і час для рубрики про натхненні штуки. Якось так вони акумулювалися за останні дні, як це часто буває.

Наша Площа Ринок давно стала для мене таким собі цирком-шапіто і я минаю усі ці кафе й сувенірні магазинчики переважно не зазираючи – сумнівно, що побачу щось цікаве. Але іноді там справді можна знайти “Щось цікаве”  – якщо зайти у дворик Площі Ринок, 13. Колись просто галерея під відкритим небом й магазинчик всіляких шкляних та інших ніштяків, а зараз ще й невеликий простір для посиденьок. Кава, випічка, журнали, декор з дерева і скла – слово “ідеальний” давно вже втратило контрастність свого значення, але це місце десь таке і є, за моїми відчуттями. І можна про нього написати, поки мій блог ще не надто популярний (хе-хе) й сподіватися, що народу туди набіжить не хмара) Але вам не шкода порадити.