Музика мого настрою

Вирішила в одному пості зібрати музику, від якої кайфувала останнім часом. Сподіваюся, вам вона теж “зайде”.

Осінні улюбленці

Наприкінці вересня я думала написати пост про те, що мені подобалося, що захоплювало цього місяця і про що я не писала у інших соцмережах (читай – в інстаграмі, бо більше ніде мене зараз немає, спроба вести телеграм виявилося невдалою). Але дотягнула аж до тепер, то можна вже писати маленький звітик за два місяці осені.

Що я любила цього літа

У останній день літа я вирішила зібрати докупи все те, що слухала, читала і дивилася ці три місяці й про що раніше не писала в інстаграмі. Такий собі букет літніх вражень.

Жінки мого плейлиста

У музиці у мене все так само як у житті – якщо заклинить на якійсь одній темі, буду слухати і залипати довго. Бувають періоди “чоловічої” і “жіночої” музики, коли хочеться слухати певний голос. Зараз саме останній і кайфую я переважно від дівчат з потужними і низькими голосами. Вимальовувалося кілька фавориток, їх я готова слухати за самі лише тембри, інтонації і харизму, але й мелодії не відстають.

London Grammar. Коли мені сумно, я слухаю їх і радію хоча б тому, що буває такий прекрасний голос, як у вокалістки Ханни Рід. Коли мені хочеться спокою і розміреності, я теж слухаю їх і вони налаштовують мене на дзен. Коли дощ, рука сама тягнеться до папки з цією музикою. Осіння, дещо меланхолійна, але прекрасна.

Цитати, музика, кіно

Думала писати про все це наприкінці місяця, разом з підсумками. Але неочікувано всього цього виявилося так багато, що несила йому всидіти в голові, особливо цитатам.

Мы искали врага повсюду, а он оказался внутри нас.

вопрос: порчему он воспринимал ее как свой трофей?
ответ: потому что глубоко в душе он не верил, что может быть любим.
/Юрген Вольф “Школа литературного мастерства”/

– Що це за книжка?
– Про криптографію.
– Таємні послання?
– Не таємні, у цьому весь інтерес. Послання, які бачать усі, але ніхто не розуміє, якщо немає ключа.
– А хіба у розмовах інакше? Спілкуючись, люди не кажуть те, що хочуть, говорять щось інше, а ти зрозумій, що малось на увазі. Мені от не вдається. То різниця в чому?
/Гра в імітацію/

Фільм хороший, ну крім Кіри Найтлі, яка мені геть не вписалася у роль математички Джоан Кларк, хіба одягалася гарно й візуально на неї було приємно дивитися. А Бенедикт справді чудово показав дивакуватого вченого, який не розуміє жартів і має складнощі з інтеграцією у світ звичайних людей.