Щоденник осені

2017-09-01 05.58.51 1-01-01-01.jpegУ сьогоднішній по-літньому теплий перший день осені я вирішила, що треба починати її собі створювати хоча б у записнику. Влітку займалася плануванням досить ліниво і це мені не дуже подобалося, бо якщо я не планую, я не роблю. Тому осінній старт серйозний.Read More »

Advertisements

Травневі справи

0.40 1

Весна – не найулюбленіша моя пора, але травень я люблю. За тепло замість спеки, за грози, за цвітіння бузку, цього року ще й за відпустку. Тому вирішила написати пост про травневі справи – такі записи моя маленька пристрасть. Вже були осінні справизимові, тепер настала черга весняних. Це водночас дуже надихаюча і дієва писанина – я потім справді виконую записане. Звісно, не все виходить, але ми так любимо концентруватися на невдачах, що забуваємо звертати увагу на те, що вийшло. Зрештою, досить філософії, до справи!Read More »

Мій бірюзовий 2017-й

IMG_20161223_132324_137
Я люблю планувати своє життя й водночас боюся планерів. Бо мої плани вміють розростатися буйним цвітом і привалювати мене зверху так, що ледве дихаю. А якщо не планую, то просто сиджу у теплому болітці і нікуди не рухаюся. Тому між зливою планів, які нагадують маленькі цеглинки і вітром в голові вибираю перше.Read More »

Зимове попурі

963fed4a380cd237d322b5424d84e04c.gifЗ того моменту, як я почала вести цей блог, вирішила постити сюди лише фотографії, які сама роблю. Мені дуже подобаються блоги, де люди діляться якимись красивими натхненними картинками, але якщо більшість з них не свої, то для чого взагалі вести власний блог? Зараз я трохи збилася з того радикалізму, бо побачила, що хочу фотографувати сама, навіть якщо це тільки телефонофото, тому часом можу дозволити собі поділитися чимось знайденим, що створило мені настій.Read More »

Зимовий фальстарт

За вікном сніг мете так шалено, що одразу видно – сумував за нами, готувався цілий рік, чекав цього моменту з приємним нетерпінням. Десь неподалік чути виття – мій гострий, але злегка підтуплений переглядом “Гри престолів” розум замість звуків болгарки уявляє вовче виття. Вінтер, ви і самі в курсі, із комінг. А з нею і настрій відповідний заповзає у всі вільні й зайняті шпарини мого мозку. Я передчасно подивилася вже один різдвяний фільм – польський “Listy do M.”, а ще цинічно-різдвяну тематичну серію “Чорного дзеркала” Black Mirror. White Christmas, передивилася “Реальну любов” і останнього “Гаррі Поттера” й почала слухати Нору Джонс. Купила нових іграшок на ялинку – красивих і пластмасових, ніколи б не подумала, що так тішитимуся пластмасі, але коти вносять свої корективи у мій світогляд. Тепер от подумую вже над новорічно-різдвяним декором дому, а остаточно мій осінній настрій розвіяла ця святкова котяча гіфка – передивляюся вже певно раз сотий 😉 У моменті з паровозом в кадрі чисто наш Тайфун, який той паровоз намагається вгризти. А збоку ще й маленький Тайфунчик товчеться. Словом, ділюся з вами цим щастям:)

Взагалі цей пост задумувався як збірка усіляких цікавостей, які я надибала останнім часом і які мене надихнули на щось хороше. Але гіфки правлять світом і от ще одна про мене цієї зими. Якби я досі вела жж, поставила собі б на головну аву цю няшну мумі-маму 🙂

На цей профіль в інста я натрапила випадково. І отримала величезне завдоволення, бо дуже люблю всілякі закинуті будівлі й інші урбаністичні штуки, та й просто створені людиною об’єrnb, які закинули й природа потроху починає їх відвойовувати. Є й інший профіль, перший, але його у квітні зламали і тепер нові фото постять у цьому другому акаунті.

А це відео про вивчення мов видалося мені якимось дуже надихаючим і водночас практичним. Не знаю, наскільки помічними будуть такі методи, але розкладання по поличках я дуже люблю. От вкотре взялася розкладати по умовних поличках і своє життя, себто шукати собі планер на наступний рік 🙂 А ще замовила в честь блекфрайдей трохи канцелярії – стікери і красиві малярські скотчі з картинками. Від того, чи записую я свої плани, дуже часто залежить, чи виконаю я їх взагалі. І я маю твердий намір таки записувати. Поки пошуки планера тривають, найбільше подобається Ban.do, от все у ньому класне, крім ціни;)

Збираю осінь по клаптику

DSC_8935

Наприкінці серпня, коли соцмережні петросяни жартують про чергове літо, яке ти знову пропустив, я відчуваю кайф. Бо моя пора, яку треба не прогавити – ще попереду. Цієї осені я вирішила зробити собі невеликий осінній квест, щоб встигнути все те, за що я люблю ці три руді місяці року. Кілька пунктів у мене вже закреслені, решта ще у планах. І треба поспішати – бо на носі жовтень, не так багато часу до того моменту, коли я вже радітиму першому снігові. В інстаграмі  я завела тег #осіньпоклаптику, де колекціоную моменти цієї осені. А тут напишу “генеральний” список. Це лише кістяк мого задуму, бо насправді миті, коли ти збираєш свою осінь й носиш її з собою, як каштани у кишені, очікують тебе навіть там, де ти не сподіваєшся їх знайти.

  1. Посиденьки у кафе з пледами на вулиці. Вони вже були, але хочу ще. Правда, для не надто теплої погоди, яка була на початку вересня, треба одразу баняк чаю замовляти, бо філіжанки кави явно замало від червоних носів :Р
  2. Осінній пікнік. Ми з чоловіком вже встигли зганяти на Чортові скелі, посмажити на вогні сосиски й зефірки, випити чаю. Але на початку вересня осінь ще молода й зелена, хіба килимок пожухлого листя нагадує, яка зараз пора року. Хочеться справжніх осінніх кольорів, кави, звареної у кавоварці на пальнику, смачних маршмелоу (поки я ще не в’їхала у прикол печеного на вогні зефіру) й бабиного літа. Жовтень, на тебе великі сподівання.
  3. Прогулянки Львовом з фотоапаратом. У мене є класний тег #Львів.Який.Я.Люблю, але, на диво, там жодного осіннього запису. Хочу це виправити, бо моє місто восени дуже гіпнотичне й приречено красиве. Його хочеться фотографувати і всотувати цю красу як енергію. Не знаю, чи вистачить сил у мене й заряду у фотоапарата, але дуже хотілося б однієї неділі вибратися у місто рано, їхати пустим травмаєм з кінцевої на Коновальця біля широкого заднього вікна, пробігтися пустою (фантастика), без літніх майданчиків Площею Ринок до Лисенка, вийти на Кайзервальд, дійти до Личакова, спуститися на Зелену й по спіралі Тарнавського піднятися до Толстого, дійти до Франка. Ідеальний маршрут для золотої осені у цьому місті.
  4. Осінні гори, скоріш за все Боржава. Я була там вже безліч разів, відправляла туди знайомих, сумувала за нею, дратувалася й не хотіла знову їхати, бо одноманітність мене часто бісить. Але дві осінні поїздки на цей хребет – те, що я точно хочу повторити. У жовтні ми були там вже у зимових куртках, на туман хотілося похухати й протерти, яка запотіле скло, бо за ним ми майже нічого не бачили, але водночас почуваєш себе як у казці. Може, трохи моторошній, та в цьому ж і суть. Кілька років по тому, наприкінці вересня, це були ще сонячні, повні золотих, багряних й гарбузових кольорів гори, коли на привалі ми пили каву з морозивом.
  5. Велопрогулянки містом. Навіть у звичайних парках, куди я волію не потикати носа, восени буває чарівно. На початку вересня ми проїхалися від дому до Сихівського лісу. Я була налаштована скептично, але моє серце розтануло, коли по дорозі знайшла кілька нічийних кущів з шипшиною та ще якимись червоними ягодами. Бо для наступного пункту мого списку вони те, що потрібно.
  6. Сезонний декор квартири. Коли настає осінь, у мене відкривається чакра Pinterest-у. Я так несамовито приколюю на осінню дошку красиві картинки, що це просто мусить мати якийсь результат. Очевидне і красиве – гарбузи, свічки, вінки з листя, засушені гілочки (привіт, шипшина!), тематичні гірлянди, осінній мудборд. Залишилося придумати, як декор вберегти від котів.
  7. Теплі напої. Недавно я рахувала свої чаї, щоб купити їм одинакові баночки й дорахувалася аж до дванадцяти. Не мегаколекція, але коли п’єш чай по три-чотири рази в день, хочеться різноманітності. В холодні дні я заварювала собі чай у двох термогорнятках й літровому термосі, в кожній ємності різний. Найбільше люблю трав’яний – липа, ромашка, м’ята, суміш трав. На каву, як не дивно, тягне тільки коли минаю якісь coffee-to-go. Тому вирішила носити з собою термогорня і не забруднювати екологію псевдопаперовими стаканчиками. А вдома планую зготувати щось тепле і незвичне, у мріях є pumpkin spice latte, але його без кавамашини важко реалізувати.
  8. Тиждень (два, місяць!) несамовитого читання. Цього року на Goodreads я поставила собі значно менший челендж, ніж раніше, і все одно не встигаю його виконати. Здається, треба радикально братися за звичку сидіти в телефоні й вшнипитися знову в книжки. Тим паче, вдома лежить і чекає свого часу надзвичайно осінній Прохасько і його “БотакЄ”. І “Ніч у тужливому жовтні” мусить нарешті бути прочитаною в жовтні. Минулого року я зробила пост  про осінні книжки, дуже хочеться щось подібне написати й цього року.
  9. Подорож до маленького осіннього міста. Свого часу я дуже любила їздити якимись невеликими містечками, де є на що подивитися. Осіння атмосфера там буває такою густою й концентрованою, якої не відчуєш у великому місті. На цю тему є чудова книжка Галини Пагутяк “Сентиментальні мандрівки Галичиною”, про яку я писала раніше. Теребовля, Бучач, Жовква, Яремче – точно знаю, вони чарівні восени. Напевно дуже красивий цієї пори року Кременець, де я була взимку і який досі згадую. Точно шикарно має бути в Добромилі, бо дорогою до замку блукаєш лісом. Поїхати туди, привезти собі сувенірів з листя і каштанів, погуляти містом, випити кави й витратити на все це від сили день, а вражень завжди цілий вагон.
  10. Сезонне в’язання. Ціле літо я практично не брала до рук спиць. На те були свої не надто веселі причини, зокрема і мої вавки в голові 😉 Але ось осінь, у мене загострення хвороби споживацтва і я купила стільки красивої пряжі, що терміново мушу її приборкати. А заодно і свої блоки у в’язанні. Бо коли в світі є хоч частинка красивих речей, які ти можеш зробити своїми руками, страшенно нерозумно сидіти, склавши лапки.
  11. Гербарій. І каштанарій, і жолудярій – як це насправді розумно назвати? 🙂 Оскільки каштани, які в нас ростуть, не їдять, на жолуді теж не надто багато охочих, залишається збирати їх, як скарби. Приносити додому для невгамовних хвостатих футболістів, прикрашати квартиру, робити красиві інста-фото, знаходити в кишенях як згадку про прогулянки. Листя сушити і хом’ячити, декорувати ним свічки й приколювати на мудборд. Давати пожувати кицюсі – вона любить такі “чіпси”. Консервувати осінь.
  12. Прогулянки з термосом. Особливий вид дозвілля для мене. Взимку швидкі, бо навіть поки п’єш гарячий чай, руки все-одно замерзають. А восени задоволення можна тягнути, впиватися чаєм й краєвидами Знесіння, наприклад.
  13. Пробувати нове. Якийсь новий продукт – ось перед вами людина, яка ніколи не їла інжиру, наприклад. Чи в’язати шкарпетки – ніколи не кажи ніколи, а свого часу я була переконана, що цього точно не станеться. Часи змінюються. Сюди ж книжки, музика, фільми – правда, замість нових хочеться передивитися всього Бергмана і ще якесь суперолдскульне кіно. Ще хочу надрукувати кілька своїх фото в інста-автоматі, які почали з’являтися на вулицях Львова.

Короткий-некороткий список, який буде брунькуватися й розпадатися на деталі. Головне, що поки писала, сама ще більше надихнулися темою. Сподіваюся, і ви теж 🙂