Наприкінці вересня я думала написати пост про те, що мені подобалося, що захоплювало цього місяця і про що я не писала у інших соцмережах (читай – в інстаграмі, бо більше ніде мене зараз немає, спроба вести телеграм виявилося невдалою). Але дотягнула аж до тепер, то можна вже писати маленький звітик за два місяці осені.Read More »
Я люблю планувати своє життя й водночас боюся планерів. Бо мої плани вміють розростатися буйним цвітом і привалювати мене зверху так, що ледве дихаю. А якщо не планую, то просто сиджу у теплому болітці і нікуди не рухаюся. Тому між зливою планів, які нагадують маленькі цеглинки і вітром в голові вибираю перше.Read More »
Це був нелегкий, але приємний рік. Так я собі думаю, гортаючи свій інстаграм і от десь тепер усвідомлюючи, навіщо веду його так детально. Але якщо так задуматися, то 2016-й все-таки більш приємний – здається, я трохи навчилася цінувати те, що в мене є. Або це говорить замість мене шампанське;)
З найважливіших речей з нами стався переїзд у нашу квартиру, третій кіт і перший закордон. Про квартиру можу багато говорити, але й так думаю все зрозуміло. Найважливіше, що пов’язане з нею – у мене нарешті почали формуватися побутові звички не кимось нав’язані, а свої, мені комфортні. Це певно найкрутіший наслідок власної житлової площі. Ну і наш кіт Тайфун – батьки б третього не витримали, ще й такого шкодливого. Я ніколи не вірила, що руді коти найнагліші і найвредніші. Тепер вірю, хоч нам трапився всього-на-всього рудий з білим. А перший закордон ще як слід не задокументований тут – бо як одразу не напишеш, то потім важко себе змусити всі враження докупи зібрати. Це була проста і водночас непроста Польща – багато нюансів, пов’язаних зі здоров’ям. Але Татри мене покорили і я рада, що побачила їх.
Тепер по пунктах, про всяке моє. Вдалося завершити читацький челендж на goodreads, 45 книг у моїй уявній корзині. Минулого року 60-ку я не стягнула і мене це пригнітило. Цього взяла себе в руки – і останні 24 дні напружено читала. Дуже мене це змотивувало надалі – таки правда виконані цілі діють на нас позитивно.
В’язання цього року давалося тяжко через брак часу, який я в принципі сама собі придумала. Але у грудні 2016-го я в’яжу класичними виворотними без вивертання мозку, обожнюю меджік-луп, подружилася нарешті з ажурами, навчилася вкорочених рядів, з регланом поки на “ви”, але принаймні більш-менш розумію, що і до чого, ну і багато інших дрібних вмінь і знань, які прийшли за цей рік. І розуміння, чим хочу займатися далі -думаю, це чогось вартує.
Подорожі. Їх трохи було крім Польщі і ще однієї Польщі у листопаді. Пилипець, Шацькі озера, двічі Франківськ, Ворохта, Чортків, навіть Київ. Хочу у 2017 таких маленьких мандрівок більше, бо люблю їх.
Здорове харчування цього року як тільки не стрибало. І це певно єдиний пункт, яким я не задоволена у 2016-му. Трохи бракувало мені мотивації триматися з ним, багато спокус, мало сили волі, але найголовніша штука, яку я зрозуміла за цей рік обжирання всіляким некорисним – корисне я їм не стільки тому, що воно корисне, а тому, що смачне. Усі ці сироїдні тортики, фалафелі, тофу, авокадо і так далі. Справа у системності й моїй (без)організованості – якби у мене був персональний кухар, це б кардинально змінило ситуацію;) Але цього року я обирала довше поспати зранку, ніж зібрати собі обід на роботу і зробити мигдалеве молоко. І ця зламана система потребує ремонту, бо моє бажання їсти нормальну їжу нікуди не зникло.
Ось так коротко, певно багато забула, в основному якісь душевні метання, але у кінці року я в дивовижній гармонії з собою, хоч і не встигаю всього запланованого – і хочеться вірити, що це таки не шампанське:)
Я пишу цей пост з думками про травень, який треба зробити максимально завантаженим і насиченим. Пригадую себе ще кілька років тому – було дуже багато всього у житті й встигалося також більше. Зараз я повзаю як дохла муха і мало що встигаю. Мрію себе трохи позаганяти і активізувати приховані ресурси. Поки ж – квітень.Read More »
Обіцянки-цяцянки – подумала Ліля, відкривши свій блог, де останній пост про враження лютого із клятвою більше не писати сюди тільки раз у місяць. Але виправдання, де я літала – останнє, про що хочеться писати. Достатньо того, що березень був дуже драйвовим, а останні дні я активно готувала ґрунт для квітня, який точно стане місяцем року. Та поки – березневі враження. Поїхали.Read More »
Raincarnation 