30 фільмів на осінь

Половину літа я згадувала все те кіно, яке може підійти для перегляду в “осінньому кінозалі”. І найважливіше – щоб це не були фільми із золотої осінньої п’ятірки (Осінь в Нью-Йорку, Вам лист і т. д.), бо про них і так всі пам’ ятають. Минулої осені я вже робила підбірку “7 старих фільмів на осінь” , сьогодні продовжу, тільки список буде трооошки довшим 😉

ladyhawke-movie-poster-1985-1020204140

Леді-яструб – один з улюблених фільмів мого дитинства. Шикарна Мішель Пфайфер, мужній Рутгер Хауер, неймовірна історія кохання. Хочу його передивитися цієї осені.Read More »

Advertisements

Екранізації-2017, яких я чекаю

У цьому записі я спочатку хотіла зібрати книжки, які хочу прочитати до перегляду екранізацій, а в процесі вийшло, що тут більше фільмів і серіалів, які я хочу подивитися, бо лінуюся читати книжки 😉 У списку назва книжки і автор, а посилання на фільм чи серіал. Може і вам щось з цього буде цікаве, чекаю також доповнень, бо точно щось забула.

mv5botvhmwy0m2mtm2nhmi00mwm5lwe4mtetyjbmnmi0otqyywy3xkeyxkfqcgdeqxvyndcxnzu3mte-_v1_

1. Моя кузина Рейчел Дафни Дю Морьє. Одна із тих книг, де все відбувається у головах людей, але яка інтрига, як захоплює сюжет! Сподіваюся, фільм вийде достойним книжки. Поки радує акторський склад – Рейчел Вайс, Сем Клафлін, Холідей Грейнджер. Read More »

7 старих фільмів на осінь

Якщо почати гуглити за запитом “осінні фільми” й подібними, знайти щось оригінальне серед списків, які трапляються, дуже важко. Переважно там тусується “Солодкий листопад” за ручку з “Осінню в Нью-Йорку”, а до компанії завжди можна взяти якийсь із фільмів з Мег Раян у головній ролі. Нічого проти цих фільмів не маю, ну ок, “Осінь в Нью-Йорку” мені не сподобалася, але я вже бачила їх, деякі кілька разів, при тому що рідко взагалі передивляюся кіно. Хочеться чогось ще із сезонним настроєм і не обов’язково засипаного купою жовтого листя. Дещо з цього мого списку я дивилася цієї осені, інше – раніше, але вирішила, що воно дуже пасує сюди. Ділюся, раптом ви не бачили цих старих, але хороших фільмів.

600

1.Stepmom – поки найосінніше у моєму списку кіно. Там багато осінніх пейзажів, дві прекрасні актриси з осінньою зовнішністю – Сьюзен Сарандон та Джулія Робертс, і зворушлива історія. Хоч якраз вона може здатися дуже банальною, особливо через кінець фільму – ми все це вже тисячі разів бачили у американських мелодрамах, але часом бракує цього шарму старих фільмів.Read More »

The Durrells: любов з першого погляду

the_durrells_2016.jpgВ дитинстві мене не надто приваблювала художня література про тварин. “Моя сім’я та інші звірі” Джеральда Даррела, яку чимало однолітків любили, пройшла повз мене. Тому коли недавно почула про новий серіал “Даррели” (The Durrells), теж не зацікавилася. Згодом хтось похвалив його у Фейсбук-стрічці вдруге, втретє. Але остаточно мене переконав оцей постер, де Даррели сидять за столом у воді. Це той тип фільмів, які я дуже люблю: комедія з елементами бурлеску і фарсу. Cпокусило мене ще й місце дії – грецький острів Корфу, це значило красиві пейзажі, бірюзове море і таку любу мені ідею втечі з великого міста. Скажу одразу, я не розчарувалась, бо прекрасних моментів там навіть більше. Порахуємо!Read More »

Враження квітня

 

2016-04-28 11.28.35 1.jpgЯ пишу цей пост з думками про травень, який треба зробити максимально завантаженим і насиченим. Пригадую себе ще кілька років тому – було дуже багато всього у житті й встигалося також більше. Зараз я повзаю як дохла муха і мало що встигаю. Мрію себе трохи позаганяти і активізувати приховані ресурси. Поки ж – квітень.Read More »

“Мікротопія” або Все своє ношу з собою

95080630

На “Мікротопію” я натрапила випадково, блукаючи розділом документальних фільмів на ех.ua. Вирішила подивитися перші кілька хвилин, чи не фігня і чи це мені справді треба – й залишилася на усі 50 хвилин фільму.

Якщо коротко – він про маленькі житла, які вигадують люди, керуючись різними мотивами: екологічними, мобільними, винахідницькими тощо. Найбільше мене вразила ідея власного острова, який зробив британець Рішар Сова у Мексиці. До дерев’яних піддонів він прив’язав мішки з поліетиленовими пляшками – скупчення таких мішків утворило острів. Тепер він його постійно укріплює і розширює за допомогою нових пляшок. А на тих, які були основою, вже почали рости корали. Дивовижно, що мертвий матеріал може породжувати життя. Цитата з цієї історії, яка мені дуже сподобалося – “Врятувати екологію світу за допомогою сміття”.

screenshot-2014-04-17-19-47-11

Ще дуже цікавою виявилася думка про новітні печери, у яких ми з вами насправді живемо. Грек Аристид Антонас пояснює, що для існування нам зараз потрібен комп’ютер з підключенням до інтернету і все – навколо нас цілий світ. Спірно, бо інтернет відбирає у нас часом більше, ніж дає. Він каже, що ми йдемо назад, до печерного суспільства (і, на жаль, це так), життя спрощується, таким має бути і житло, тільки з найпростішими функціями типу туалету, ліжка і стола з ноутом. На картинці – будинок кранового типу під відкритим небом. Аристид не поділяє ідею повернення до лона природи, а навпаки – каже, що треба залишатися технологічними, а природою милуватися, це її основна функція. Небанальний погляд.

microtopia04

І нарешті третя думка, від француза Стефана Малки. Про дім, до якого ми прив’язані завдяки тому, що тут знаходимо побутовий комфорт. Наприклад, можемо зробити собі їсти чи помитися. А водночас простір міста пропонує нам зараз усі ці “домашні” функції. Ну і емоції, які зберігає наше житло через речі – тобто свого роду дім є коморою для емоцій. Ідея Стефана – таке собі розчинення у місті і абсолютна урбанізація. Житло можна створювати вже з тих елементів, які існують – типу будинків блокового типу, які не треба будувати. Дещо категоричний для мене, але цікавий для роздумів погляд.

Всі історії та ідеї переказувати немає сенсу – там ще багато крутих і зовсім трошечки божевільних думок й винаходів. Загалом їх можна об’єднати назвою “Житло для новітнього кочівництва”, бо насправді це дуже актуально у нашому світі – житло без фізичної прив’язаності до місця. Колись племена осідали й це вважалося наступним щаблем розвитку, тепер у моді стиль життя “перекотиполе” і мандри як постійна мантра.

Після “Мікротопії” планую ще для загального розвитку подивитися фільм “Great expectation” того ж Джаспера Вахтмастера, про фантастичні ідеї архітекторів кінця ХІХ століття. Думаю, буде цікаво.