Якщо я забуваю про час, соцмережі, їжу і взагалі про все на світі, коли чимось займаюся – значить, максимально від цього кайфую. Десь так було з осіннім декором квартири – я пірнала в цей процес з головою і він приніс мені не тільки красу навколо, але й якийсь рух у тій зоні мозку, яка відповідальна за креатив 😉 А ще порцію дофаміну у винагороду за закінчену справу, про яку я тепер можу розповісти тут.Read More »
У похмурий осінній день приємно набрати гарячу ванну, насипати туди морської солі і може навіть додати якоїсь ефірної олії, наприклад, апельсинової чи мандаринової. Це все дуже круто розслабить і заспокоїть тіло, змиє негатив. У нас вдома ванни немає, лише душбокс, тому треба докласти ще трохи зусиль, щоб звичайний душ перетворився у розслабляючий ритуал. Перед тим, як іти в душ, заварюю чай у термосі, щоб чекав тепленький. Якщо маю настрій, запалюю аромалапу. Шукаю якусь легку музику, наприклад, джаз, вибираю затишну книжку чи в’язання, де не треба думати. Словом, все по хюґе.
Розкажу, що використовую для свого домашнього спа, коли хочу максимально розслабитися і довго позависати у душі;)Read More »
Серед справ, які я запланувала собі на осінь, був осінній декор квартири. І ось нарешті я можу сказати, що ура!, цей пунктик виконано. Нічого складного не вигадувала, бо навіть отакі мінімальні зусилля вже створюють затишок й тішать око.Read More »
Озираючись назад і пригадуючи, чи про таку кухню я мріяла, розумію, що ні. Бо коли ми лише розпочинали ремонт, дала собі маленьку установку: не зациклюватися і не мати жодних ілюзій щодо того, яким усе має бути в ідеалі. Мій лайфхак від життєвих розчарувань. І спосіб притягувати потрібні речі насправді – бо я вже зрозуміла, що якимось чином у моєму житті стається не те, що візуалізуєш з дикою силою, а навпаки – те, про що ненав’язливо думаєш. Тисячі картинок, які я активно приколювала на Pinterest, до слова, так і не знадобилися – на щастя, я була позбавлена мук вибору. Бо у голові вже жили загальні обриси того, яким все має бути.Read More »
Кадр: пронизливо сині води спокійного моря і човен, який плавно й повільно пливе, розсікаючи носом ідеальну гладь. Випадковий спостерігач, який дивиться на усе це згори, бачить, як з морських глибин піднімається масивна темна тінь і пропливає під човном. Наступний кадр: людина у човні помічає краєм ока темний силует, але от він уже зник і вода знову спокійна й прозора.
Коти у домі нагадують мені китів, які пропливають під човнами у кадрах із фільмів. Ти сидиш у кріслі, робиш щось своє, і боковим зором бачиш – рухається якась темна пляма. Часом це справді кіт – поважно й так, як тільки він уміє, з почуттям величезного достоїнства, просто йде у своїх котячих справах – полежати на дивані чи погризти вазонок. Відчуття живої істоти, яка рухається, стрибає, бігає, існує поряд з тобою, ти всотуєш і настільки до нього звикаєш, що навіть приїжджаючи до когось в гості і помічаючи боковим зором рух, перш за все думаєш – о, кіт пробіг. Дім, у якому немає кота, одразу здається якимось статичним, простір застигає і випадкові речі перестають рухатися. Не сповзають зі стола горнятка, не котяться самі по собі клубки з нитками, не збирається у гармошку коврик. Стає спокійно, але нудно й пусто. І страшенно бракує життя.
Raincarnation 