Осінній декор дому

_9837

Серед справ, які я запланувала собі на осінь, був осінній декор квартири. І ось нарешті я можу сказати, що ура!, цей пунктик виконано. Нічого складного не вигадувала, бо навіть отакі мінімальні зусилля вже створюють затишок й тішать око.Read More »

Ідеальна неідеальна кухня

2016-05-13 04.51.38 1

Озираючись назад і пригадуючи, чи про таку кухню я мріяла, розумію, що ні. Бо коли ми лише розпочинали ремонт, дала собі маленьку установку: не зациклюватися і не мати жодних ілюзій щодо того, яким усе має бути в ідеалі. Мій лайфхак від життєвих розчарувань. І спосіб притягувати потрібні речі насправді – бо я вже зрозуміла, що якимось чином у моєму житті стається не те, що візуалізуєш з дикою силою, а навпаки – те, про що ненав’язливо думаєш. Тисячі картинок, які я активно приколювала на Pinterest, до слова, так і не знадобилися – на щастя, я була позбавлена мук вибору. Бо у голові вже жили загальні обриси того, яким все має бути.Read More »

Кіт у домі

2015-10-06 11

Кадр: пронизливо сині води спокійного моря і човен, який плавно й повільно пливе, розсікаючи носом ідеальну гладь. Випадковий спостерігач, який дивиться на усе це згори, бачить, як з морських глибин піднімається масивна темна тінь і пропливає під човном. Наступний кадр: людина у човні помічає краєм ока темний силует, але от він уже зник і вода знову спокійна й прозора.

Коти у домі нагадують мені китів, які пропливають під човнами у кадрах із фільмів. Ти сидиш у кріслі, робиш щось своє, і боковим зором бачиш – рухається якась темна пляма. Часом це справді кіт – поважно й так, як тільки він уміє, з почуттям величезного достоїнства, просто йде у своїх котячих справах – полежати на дивані чи погризти вазонок. Відчуття живої істоти, яка рухається, стрибає, бігає, існує поряд з тобою, ти всотуєш і настільки до нього звикаєш, що навіть приїжджаючи до когось в гості і помічаючи боковим зором рух, перш за все думаєш – о, кіт пробіг. Дім, у якому немає кота, одразу здається якимось статичним, простір застигає і випадкові речі перестають рухатися. Не сповзають зі стола горнятка, не котяться самі по собі клубки з нитками, не збирається у гармошку коврик. Стає спокійно, але нудно й пусто. І страшенно бракує життя.

Біле пузо, чорні лапи, лемурячий хвіст


DSC_8778

І звати це чудо Соніком. Влітку неподалік від дому у коморі для мітел знайшлося трійко кошенят, яких я взялася прилаштовувати. А потім хтось дуже “добрий” запхав між віконні рами у сусідньому будинку ще одне – його витягнули і малий сіроманець став членом котячої ватаги. Коли трьох перших я роздала, вирішила, що цього хлопця варто забрати до нас бодай на перетримку і вакцинацію, та й подобався він нам. А ще мені здалося, що у нього флегматичний характер, бо перший раз зловився легко, спокійно пережив візит до ветеринара і гарно позував для фото. Потім ми познайомилися ближче і я виявила, що таки здалося.Read More »

Атмосфера свята

DSC_5526+

Цього року я, як завжди, мала багато планів, як зробити свій дім трохи затишнішим під час свят. Хандра останніх днів року трохи поламала мої плани. І досі якийсь такий транс і оціпеніння, з якого важко вийти і розпочати щось робити, бодай навіть спланувати рік, не дають мені сповна насолодитися відчуттям чогось нового. Так-так, я знаю, що це лише один рік змінив інший, але я люблю ці ритми зміни пір року, років, новий записник з цілями, новий book challenge на goodreads, нові подорожі і нові враження, які мене чекають. І невеликі канікули додають сил, трохи вільного часу, щоб добре все обдумати, знайти нарешті ту загублену себе, яка десь наприкінці 2014-го вирішила сховатися від світу, і почати діяти. Наприклад, подружитися нарешті з йогою. Попереду багато планів, про це я ще писатиму. А поки – Різдво, новий рік і атмосфера у нас вдома.Read More »