Блукати між книжковими стелажами і вишукувати серед безлічі нецікавого те, що давно хотіла прочитати. Знаходити цікаву книжку, потім ще і ще, і ще, а забрати з собою можна тільки п’ять – обирати ті, які хочеться прочитати найбільше. Нести їх до трамваю в руках, бо в сумку це все щастя не влазить. Їхати додому і читати першу сторінку кожної. Разом з ними залазити під плед і у кролячу нору, з якої не хочеться повертатися.
В часи університетські, коли електронної читалки в мене не було, похід в бібліотеку за художньою літературою мав особливий передсмак. Очікування зустрічі з новою книжкою – це завжди щось незвичне. Як з людьми, тільки не так страшно, що ви не матимете про що говорити – книжку завжди можна відкласти чи перестати читати. Але в ті часи, коли на стелажах було ще багато цікавого й нечитаного, та й нових книжок значно більше, читалося чимало такого, за що я тепер би вже не взялася. А потім з’явилася електронна книжка, мільйони варіантів до читання і останній раз похід в бібліотеку був три роки тому.
Тепер там усе змінилося – Медіатека на місці дорослого відділу, дорослий з вузькими проходами між стелажами і темрявою, що в’є кубла у закутках. Книжки усі ті самі, здається, їх навіть менше, ніж було раніше, хіба в Медіатеці можна віднайти щось цікаве і сучасне.
Але піти туди зі/за старими відчуттями, які приблизно можна описати як “Пошуки скарбів”, було хорошою ідеєю. Я принесла те, що колись хотіла прочитати, а потім про нього забула. Додому довелося вертатися в набитій маршрутці, а не у напівпустому трамваї, але відчуття від книг такі ж, як колись. Це маленька лотерея для книжкозалежних. Це тактильна і візуальна насолода від свіжих паперових книг вдома – за кілька років електронного, а тепер телефонного читання у мене такий голод за живими книжками, що я б з ними навіть обіймалася, так їх хочеться зараз тримати в руках і гортати.
Я знаю, що є люди, які люблять старі фоліанти – пожовклі сторінки, радянські видання, які читали до них багато інших. Я за роки полювання на книжки біля Федорова і під час недавнього роздавання своєї бібліотеки й звільнення простору зрозуміла остаточно – люблю книжки нашого часу, з білим чи навмисне жовтим папером, з тонкими, майже прозорими і грубими “рисовими” сторінками, але таки нові. Тому знову повернутися до регулярних візитів до бібліотеки я не планую – занадто люблю свіжі книги. Деякі видання зараз настільки тактильно й візуально прекрасні, що як тільки отримаю нові книжкові полиці, одразу їх куплю.
А похід у бібліотеку – своєрідне побачення з собою колишньою. І хороший спосіб відчути щастя у простих речах. Маленька зрада своїй домашній бібліотеці, легкий флірт, інтрижка чи навіть повноцінний роман – на 14 днів. А спогадів може лишитися, як це трапляється у таких випадках, на ціле життя.
Raincarnation 
Щодо сучасних книг – аналогічно. Вони встократ яскравіші за старі, що дуже промітно в моїй книжковій шафі. І хочеться читати їх більше і більше.
Спершу мене троши тривожило сумління, що закидаю класику, якій зраджую з суч.укр.іперекл.літом, але згодом подумала, що класика класикою – все пишеться у свій час і для свого читача. Тож можливо нам навіть примусово читати сучасне, воно теж стане колись класикою.
А щодо паперових, то я вже багато місяців не вмикала кіндл і якось відвикла. Справжня книжка зробила мене залежною від неї…
P.S. Стасюка читала? В мене теж є ці оповідання, прочитала, але якось не на ура пішло.
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
От і я була таким фанатом класики, особливо англійської, а зараз якось охолола до них. По Стасюку в мене частково диплом був – по “Дорогою на Бабадаг”, але то був суто мандрівний, географічний текст. Подивимося, що з “Галицькими оповіданнями” вийде.
ПодобаєтьсяПодобається
а я достоєвського читала, фіцджералда… з англійцями в мене щось не дуже склалося
ПодобаєтьсяПодобається
бібліотеки ) зараз до них охолола, але в дитинстві це було особливе місце й особливі відчуття майже безмежного вибору, бо купити за кишенькові можна було книжку раз у місяць-два, а там дозволено було взяти шість книжок на формуляр ) на тиждень вистачало
а сантименту до старих видань також не маю – справді хороші радянські книжки траплялися в кількох серіях, і вони не так вже й часто продаються. та у мене до естетичних міркувань ще додаються практичні, які бува псують обмін книжками – маю алергію на порох, і відмовляю людям, що пропонують книжки старші за 20 років. а буває й таке, що звичайну практичність перемагає ще практичніша практичність. час від часу купую букіністику, списану з американських бібліотек ) але ж там бувають такі гарні видання!
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа