Зимове попурі

З того моменту, як я почала вести цей блог, вирішила постити сюди лише фотографії, які сама роблю. Мені дуже подобаються блоги, де люди діляться якимись красивими натхненними картинками, але якщо більшість з них не свої, то для чого взагалі вести власний блог? Зараз я трохи збилася з того радикалізму, бо побачила, що хочу фотографувати сама, навіть якщо це тільки телефонофото, тому часом можу дозволити собі поділитися чимось знайденим, що створило мені настій.

Картинки

Поки вчора шукала на пінтересті нові картинки для мого зимового мудборда, натрапила на малюнки Nan Lawson і вони мені страшенно сподобалися. Дуже милі, теплі, трохи смішні, на пінтересті є багато тематичних, з героями фільмів  і серіалів – від “Гри престолів” до “Аббатства Даунтон”.

А ще відьмочку Кікі з Міядзаківського “Kiki’s Delivery Service” – здається, настав таки час з нею познайомитися.

Музика

У минулу суботу ми з Світлячком і Ко ходили на фестиваль нового британського кіно. Вона вже написала про фільми, тому я не буду повторюватися, бо враження схожі. А запощу пісеньку з фільму “Burn Burn Burn”, яка мені сподобалася.

І поки я її шукала на ютубі, трапився мені оцей кліп, який я дивилася як маленьке кіно. Магія, чесно.

А зранку почула “Шампанські очі” у виконанні Pianoбоя і вирішила запостити ще й її, бо вона прекрасна.

Тексти

Яна з монстрами поділилася класним посиланням на тему Міядзакі, про символіку у його мультфільмах. Дуже люблю там усі ці дрібнички, було цікаво почитати.

З цього тексту я дізналася про нове видання “Високого замку” Станіслава Лема й купуватиму його собі. Загалом хороша публікація для тих, кому небайдужа Лемова творчість, а ще більше цікаве його життя.

Трапилася мені класна рецензія на “Не відпускай мене” Кадзуо Ішіґуро, яку я давно вже прочитала і подивилася екранізацію, але недавно вийшов український переклад у дуже приємному виданні.

Думки

Дивилася одне з відео Funastacia, яку я рекомендувала у попередньому такому пості і вона там розповідала про важливий механізм мотивації. Коли ми закінчуємо якусь справу, то одразу ж отримуємо заряд гормону дофаміну. А він якраз відповідає за мотивацію. Тому чим більше всього ми доводитимемо до кінця, тим більше буде бажання робити щось далі. Зрозуміла, чому останнім часом я такий понурий тапок і що треба брати себе в руки, переступати через свою відсутність мотивації і щось робити. Інакше – замкнене коло.